Постанова № 39725604, 09.07.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2397/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - Масленнікової Ю.О.,

представника відповідача - не прибув.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітні 2014 року у справі № 812/2397/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії, - скасовано, справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

22 травня 2014 року з Донецького апеляційного адміністративного суду до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/2397/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року відкрито провадження у справі № 812/2397/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.03.2014р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції у Луганській області Бороком A.B. (далі - ВДВС Свердловського МУЮ у Луганській області, відповідач) винесено постанову про арешт коштів TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - TOB «СВК», позивач, боржник) у сумі 1 390 387,20 грн., що знаходяться у касі або інших сховищах (далі - постанова ВДВС від 26.03.2014) при примусовому виконанні виконавчого провадження за наказами Свердловського міського суду Луганської області та Господарського суду Луганської області, згідно постанови ВДВС від 26.03.2014.

TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» вважає що дії відповідача з винесення постанови від 26.03.2014 є протиправними, постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, про які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, визначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Як випливає із зазначеної норми, право на вчинення визначених законом виконавчих дій виникає у державного виконавця лише після з'ясування факту одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, без таких відомостей державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень за судовими наказами Свердловського міського суду у Луганській області та Господарського суду Луганської області державним виконавцем не дотримано наведені вище положення та вимоги законодавства, оскільки відсутні будь-які докази направлення та отримання боржником копій постанов про відкриття виконавчих проваджень.

З огляду на викладене, ТОВ «СВК», як боржник, була позбавлена можливості добровільно виконати судові накази, згідно постанови ВДВС від 26.03.2014 року.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення дій з примусового виконання, зокрема, накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться у касі або інші сховищах боржника.

Окрім того, державний виконавець при винесенні постанови ВДВС від 26.03.2014 неправомірно наклав арешт на кошті боржника при примусовому виконанні судового наказу № 427/194/14 -ц виданий 19.02.14 року Свердловським міським судом Луганської області про стягнення на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 14 875,29 грн., постанови про стягнення виконавчого збору ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 1487,53 грн., постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 16,95 грн.

Оскільки, відповідно до відомостей на виплату грошей за жовтень 2013 року № 273 та за листопад 2013 року № 269 ОСОБА_3 була виплачена заробітна плата у сумі 14 875,29 грн., що підтверджується його власним підписом у відомостях.

Враховуючи вищевикладене, державний виконавець незаконно наклав арешт на кошти, що знаходяться у касі TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» при примусовому виконанні судового наказу № 427/194/14.

Державний виконавець при винесенні постанови ВДВС від 26.03.2014 неправомірно наклав арешт на кошті боржника при примусовому виконанні судового наказу № 427/919/14 -ц виданий 28.02.14 Свердловським міським судом Луганської області про стягнення накористь ОСОБА_4 боргу у сумі 35 424,58 грн., постанови простягнення виконавчого збору ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 3 542,46 грн., постанови простягнення витрат на проведення виконавчих дій ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 16,95 грн.

Відповідно до відомості на виплату грошей за січень 2014 року № 86 ОСОБА_4 була виплачена заробітна плата у сумі 2000,00 грн., що підтверджується його власним підписом у відомості.

Таким чином, державний виконавець не правомірно наклав арешт на кошті що знаходяться у касі TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» при примусовому виконанні судового наказу № 427/919/14.

Що стосується накладення арешту на кошти боржника при примусовому виконанні судового наказу № 913/1617/13-ц виданого 17.02.2014 року Господарським судом Луганської області про стягнення на користь ПАТ "Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдіпрошахт" боргу у сумі 867604,14 грн., постанови про стягнення виконавчого збору ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 86760,41 грн., постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 16,95 грн. слід повідомити про наступне.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.03.2014 року задоволена заява TOB «СВК» про розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2013 року строком на 9 місяців з оплатою рівними частинами щомісячно у сумі 96 400,46 грн.

Тобто, виконання судового наказу № 913/1617/13-ц від 17.02.2014 року Господарського суду Луганської області про стягнення на користь ПАТ "Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдіпрошахт" боргу у сумі 867604,14 грн., повинно здійснюватись з урахуванням вищезазначеної ухвали господарського суду Луганської області.

Перший платіж, згідно затвердженого судом графіку, повинен відбутися 15.04.2014, таким чином суд надав TOB «СВК» термін для добровільного виконання зазначеного судового наказу, а отже у державного виконавця були відсутні підстави для застосування заходів примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 913/1617/13, а саме накладення арешту на кошти що знаходяться у касі TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» у сумі 867604,14 грн.

Державний виконавець при винесенні постанови ВДВС від 26.03.2014 неправомірно наклав арешт на кошті боржника при примусовому виконанні судового наказу № 427/7447/13- ц виданий 11.11.13 року Свердловським міським судом Луганської області про стягнення накористь ОСОБА_5 боргу у сумі 12366,93 грн., постанови простягнення виконавчого збору ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 1236,69 грн., постанови простягнення витрат на проведення виконавчих ВДВС Свердловського МУЮ у сумі 16,95 грн.

Оскільки, відповідно до ухвали Свердловського міського суду Луганської області від 28.01.2014р. було роз'яснено рішення від 04.10.2013 року по справі № 427/7447/13, зокрема зазначено що із стягнутого з TOB «СВК» середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 14 549,34 грн. TOB «СВК» утримує податок з доходів фізичних осіб та перераховує його до Державного бюджету України, як податковий агент, відповідно до вимог Податкового кодексу України. Після утримання TOB «СВК» податку з доходів фізичних осіб стягненню підлягає борг у сумі 12 319,55 грн.

Таким чином, державний виконавець не правомірно наклав арешт на кошті що знаходяться у касі TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» при примусовому виконанні судового наказу № 427/7447/14.

Накладенням арешту на кошти, що знаходяться у касі або інших сховищах TOB «СХІДНА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» у сумі 1 390 387,20 грн. ВДВС Свердловського МУЮ у Луганській області завдав значних утрудненьв роботі нашого підприємства, оскільки з каси TOB «СВК» на яку накладений арешт, здійснювалась виплата заробітної плати працівникам, перераховувались виплати за листами непрацездатності, а також інші господарські виплати.

До того ж, дані дії державного виконавця перешкоджають належному виконанню наказу господарського суду Луганськоїобласті № 913/1617/13 від 17.02.2014 року, оскільки TOB «СВК» буде позбавлено можливості перерахувати до 15.04.2014 перший платіж згідно графіку розстрочення виконання даного наказу, затвердженого ухвалою господарського суду Луганської області від 31.03.2014 по справі № 913/1617/13.

Дії державного виконавця з накладення арешту на грошові кошти що знаходяться у касі боржника, призвели до повного паралічу роботи підприємства, що взагалі унеможливлює виконання зазначених в постанові ВДВС від 26.03.2014 судових наказів, що прямо суперечить суті виконавчих дій.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 26.03.2014 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області Борока А.В. про арешт коштів товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» у сумі 1 390 387, 20 грн., що знаходяться у касі або інших сховищах боржника.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області винести постанову про зняття арешту з коштів товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» у сумі 1 390 387, 20 грн., що знаходяться у касі або інших сховищах боржника.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному у позові та додатково пояснила, що дія державного виконавця щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться у касі TOB «СВК» є обставиною, яка не сприяє виконанню рішень судів, а перешкоджає діяльності підприємства, бо через вимушене припинення виробничої діяльності TOB «СВК» через накладення арешту на кошти, що знаходяться у касі, не будуть надходити кошти. Наявність постанови про арешт порушує його права щодо вільного розпорядження своїм майном та створює загрозу:

- порушення з його боку законодавства про працю в частині зобов'язань перед робітниками його підприємства щодо регулярної виплати заробітної плати, що може призвести до загострення соціальної напруженості у трудовому колективі (ч. 3 ст. 15 Закону України „ Про оплату праці);

- припинення виробничої діяльності підприємства, яке забезпечує вугіллям енергетичну систему України.

Наявність оскаржуваної постанови про арешт коштів, що знаходяться у касі порушує права позивача щодо вільного розпорядження своїм майном. Відсутність вільного доступу до коштів підприємства призведе до призупинення виробничої діяльності з видобутку вугілля. Метою діяльності підприємства є забезпечення вугіллям енергетичної системи України, та підприємство є особливо небезпечним. В свою чергу, це вимагає систематичного негайного забезпечення виробничих потреб, пов'язаних з виконанням заходів з охорони праці та додержанням правил безпеки праці у підземних умовах, щоденного забезпечення паливно-мастильними матеріалами автотранспорту для підвезення працівників до місця роботи, щотижневого забезпечення вибуховими матеріалами для підтримання гірничих виробок у безпечному стані та ведення процесу виймання вугілля, та багато інших першочергових заходів.

Крім цього, залишення арештованою каси TOB «СВК» фактично призведе до неможливості здійснювати відраховування та сплачувати загальнообов'язкові державні платежі. У зв'язку з арештом каси, TOB «СВК» не зможе розрахуватися за електроенергію і робота шахти зупиниться, що також ставить під загрозу екологічну безпеку сел. Володарське та м. Свердловськ, оскільки за відсутності електроенергії неможливо проводити відкачування води і буде затоплюватись шахта та територія під прилеглими населеними пунктами.

Накладення арешту на кошти, що знаходяться у касі TOB «СВК» є обставиною, яка не сприяє виконанню рішень судів, а навпаки перешкоджає підприємству погашати борги перед бюджетом та іншими юридичними та фізичними особами, що суперечить вимогам ст.5 Закону України «Про виконавче провадження».

Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не прибув, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача.

09 липня 2014 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

На виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження № 245/2 про стягнення з ТОВ «Східна вугільна компанія» на користь фізичних осіб та держави коштів на загальну суму 1322141,14 грн. з примусового виконання судових наказів Свердловського міського суду Луганської області та Господарського суду Луганської області.

Державна виконавча служба України у своїй діяльності керується Законом України «Про виконавче провадження», згідно ст. 65 цього закону державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника юридичної особи, що знаходяться на його рахунках.

Державним виконавцем був складений акт, яким встановлено, що в рамках примусового зведеного виконавчого провадження був здійснений вихід на ділянку за адресою місцезнаходження боржника ТОВ «Східна вугільна компанія»: см. Володарськ, м. Сверддовськ. Нa момент виходу керівник підприємства іа бухгалтер були відсутні на підприємстві, майновий стан та касову книгу підприємства перевірити не представилось можливим. Керівнику на підприємстві був залишений виклик державного виконавця. Після чого 26.03.2014 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів, що знаходяться у касі або інших сховищах боржника.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» (код ЄДРПОУ 32727602) зареєстровано в якості юридичної особи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 854935 та внесено до Єдиного державного реєтру підприємств та організацій України, згідно довідки серії АБ № 728016 (а.с.74-78).

Основнім предметом діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» є отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності (а.с.69-72).

На виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження № 245/2 про стягнення з ТОВ «Східна вугільна компанія» на користь фізичних осіб та держави коштів у сумі 1390387,20 грн. з примусового виконання судових наказів Свердловського міського суду Луганської області та Господарського суду Луганської області, що не заперечують сторони по справі.

26 березня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції при примусовому виконанні судових наказів Свердловського міського суду Луганської області та Господарського суду Луганської області на підставі ст. ст. 11,52 Закону України «Про виконавче провадження» винесено потанову про накладення арешту на кошти у сумі 1390387,20 грн. що знаходяться або надійдут до каси, чи інших сховищ ТОВ «Східна вугільна компанія», код 32727602, вул. Глінки, 1а, м. Свердловськ Луганської області (а.с.79-89).

Згідно ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року по справі № 812/2394/14 встановлено, що 18.03.2014 державним виконавцем був складений акт, яким встановлено, що в рамках примусового виконання зведеного провадження був здійснений вихід на ділянку за адресою місцезнаходження майна боржника ТОВ "Східна вугільна компанія": смт. Володарськ, м. Свердловськ. На момент виходу керівник підприємства та бухгалтер були відсутні на підприємстві, майновий стан та касову книгу підприємства перевірити не представилось можливим. Керівник у підприємства залишений виклик державного виконавця. Після чого 26.03.2014 державним виконавцем було прийнято постанови про арешт коштів боржника та про арешт коштів, що знаходяться у касі або інших сховищах боржника.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» являється спеціальною нормою, яка регулює питання примусового виконання рішень.

На підставі ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ч.1 Закону України "Про виконавче провадження"(ВР України, від 21.04.1999, № 606-XIV) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі , що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Між сторонами виник спір щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на кошти боржника, який регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, і здійснюється державними виконавцями, що визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Позивачем не заявлено позовних вимог щодо порядку винесення та направлення постанов про відкриття виконавчого провадження, постанов про стягнення виконавчого збору, постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, тому суд з цього приводу не дає правової оцінки діям відповідача.

Згідно ч.1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу було відомо про відкриття виконавчих проваджень, які були об'єднані у зведене виконавче провадження № 245/2 постановою від 02.11.2013 (а.с.48).

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п. 1.5. Інструкції).

Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події (п.п.1.5.2 п. 1.5 Інструкції).

Сторона виконавчого провадження (її представник) може знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі ДВС у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вона бажає, за усним клопотанням до державного виконавця (п.2.12).

Згідно ч.ч. 1,2,6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржуваною постановою від 26 березня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції при примусовому виконанні судових наказів Свердловського міського суду Луганської області та Господарського суду Луганської області накладено арешт на кошти у сумі 1390387,20 грн. що знаходяться або надійдут до каси, чи інших сховищ ТОВ «Східна вугільна компанія», код 32727602, вул. Глінки, 1а, м. Свердловськ Луганської області (а.с.79-89).

Згідно ч.ч. 1-4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Позивач, як на основну підставу для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови посилається на те, що йому не було надіслано належним чином постанов про відкриття виконавчих проваджень, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні № 245/2, суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Згідно п.п. 3.8.1, 3.8.2 Інструкції виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.

Якщо рішення суду набуло законної сили, воно має бути виконаним, це може бути або добровільно, або примусово.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції вбачається, що підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку. Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Таким чином, Закон не пов'язує отримання боржником постанов про відкриття виконавчих проваджень, які об'єднані у зведене виконавче провадження та накладення арешту на кошти, оскільки примусове виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається після винесення постанови про обєднання виконавчих проваджень у зведене, у даному випадку позивач був обізнаний про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 245/2 постановою державного виконавця від 02.11.2013 (а.с.48).

До того ж суд вважає за потрібне зазначити, що постанови про відкриття виконавчого провадження та постанова про обєднання у зведене виконавче провадження не визнані незаконними та не скасовані. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що постанова від 26 березня 2014 року про накладення арешту на кошти у сумі 1390387,20 грн. що знаходяться або надійдут до каси, чи інших сховищ ТОВ «Східна вугільна компанія», код 32727602, вул. Глінки, 1а, м. Свердловськ Луганської області правомірно винесена головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції при примусовому виконанні судових наказів Свердловського міського суду Луганської області та Господарського суду Луганської області, відповідач діяв у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», тому позивачу у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не повертаються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 14 липня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167,181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 14 липня 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова