Постанова № 39725239, 29.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2014 року 15:25 № 826/4544/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування постанови №2663403 від 14.03.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", (надалі - позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №2663403 від 14.03.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, державним виконавцем не складено акт про витрати та не надано доказів понесення витрат, у зв'язку з чим позивач вважає стягнення цих витрат безпідставним.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на судові засідання не з'являвся, у письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

05.09.2006 р. Господарським судом Полтавської області за результатами розгляду справи № 14/264 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату прийнято Постанову, якою стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату на користь Полтавського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 524961,00 грн. - штрафних санкцій, 6719,50 грн. - пені.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 р. Постанову Господарського суду Полтавської області від 05.09.2006 р. у справі № 14/264 в частині стягнення пені в сумі 6719,50 грн. скасовано.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Машівського РУЮ Полтавської області ВП №2663403 від 17.01.2007 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 14/264 виданого 22.12.2006 Господарським судом Полтавської області. Запропоновано виконати рішення суду добровільно до 24.01.2007 р. Наявність цього документу у позивача вбачається, зокрема, з копій його заяв до ВДВС від 23.01.2007 р. №2-183 та від 18.01.2013 р. №02-03-265.

Постановою від 24.01.2007 р. виконавче провадження ВП №2663403 було зупинено на підставі наказу Мінпаливенрго України від 10.1.2005 р. № 568 у зв'язку з опублікуванням змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», згідно якого, процедура погашення діє до 01.01.2011 р.

В контексті наведеного слід зазначити, що у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

04.01.2013 р. відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби поновлено виконавче провадження у зв'язку з тим, що станом на 04.01.2013 р. процедуру погашення заборгованості продовжено не було.

На підставі заяви позивача від 18.01.2013 р. винесено постанову державного виконавця від 21.01.2013 р. про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із заходами щодо реорганізації у структурі позивача.

В січні 2014 р. поновлено виконавче провадження.

До матеріалів справи залучено копію постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Полтавській області Коноза В.М. від 24.01.2014 р. про прийняття до виконання виконавчого провадження, в якому зазначено, що постановою начальника УДВС ГУЮ у Полтавській області від 24.01.2014 р. зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з позивача передано для подальшого виконання з ВДВС Машівського РУЮ до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Полтавській області. У зв'язку з цим, державним виконавцем постановлено прийняти до виконання вищевказаний виконавчий лист господарського суду.

14.03.2014 р. старшим державним виконавцем Конозом В.М. управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ухвалено Постанову в рамках виконавчого провадження ВП №2663403 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 51,87 грн.

14.03.2014 р. також ухвалено Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №2663403, яке мотивовано отриманням від стягувача клопотання про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа для подальшого виконння до відповідного відділу державної виконавчої служби за місцезнаходженням юридичної особи боржника - 04053, м. Київ ,вул. Кудрявська, 26/28.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27).

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. 27).

Частиною 5 статті 12 Закону передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 41).

Згідно із ч. 4 ст. 41 Закону, до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст. 41 Закону).

Таким чином, примусове виконання розпочинається після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання та виконавчий збір і витрати на проведення виконавчих дій не стягується лише у випадку, якщо у строк, встановлений для самостійного виконання, боржник виконає відповідне рішення майнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обізнаний з ходом виконавчого провадження ВП №2663403, про що свідчать його дії в рамках виконавчого провадження та надані документи.

В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем не надано доказів оскарження дій та рішень державного виконавця, крім оскаржуваних у даній справі дій щодо прийняття постанови від 14.03.2014 р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Зокрема, відсутні рішення про визнання протиправними дій державного виконавця щодо несвоєчасного направлення або про визнання протиправною його бездіяльності стосовно не надіслання позивачу процесуальних документів в рамках виконавчого провадження.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та з урахуванням дати відкриття виконавчого провадження, дат зупинення та дат поновлення виконавчого провадження, а також враховуючи встановлений строк для самостійного виконання, суд приходить до висновку, що позивач не виконав вище вказане рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, тобто у строк встановлений для самостійного виконання, що відповідно до наведених вище норм є підставою для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи Акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 14.03.2014 р., яким підтверджуються витрати відповідача на суму 51,87 грн., пов'язані з проведенням виконавчих дій.

При цьому, відсутні будь-які докази звернення позивача до державного виконавця щодо отримання детальних розрахунків витрат на проведення виконавчих дій та в матеріалах даної справи відсутні обґрунтовані заперечення, підтверджені належними доказами, на спростування суми витрат, стягнутих державним виконавцем на проведення виконавчих дій, а відтак позивачем не спростовано обґрунтованості визначеної державним виконавцем суми витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене у сукупності, суд в даному випадку не вбачає підстав для визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови, як власне і підстав для скасування даної постанови державного виконавця, яка за висновком суду прийнята з дотриманням наведених вище норм законодавства, у зв'язку з чим, позов задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №2663403 від 14.03.2014 р. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко