Рішення № 39725098, 01.07.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2014 р.Справа № 921/499/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль, 46008

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Верховина", с. Мшанець, Зборівський район, Тернопільська область,47235

про cтягнення 1 293,60 грн. збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування.

За участю представників:

позивач: Мазур Т.В., довіреність № 1-1/474 від 04.02.2014 р.;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача приватного агропромислового підприємства "Верховина" про cтягнення 1 293,60 грн. збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено ст. 44 Водного кодексу України, а саме за період з 08.08.2011 р. по 21.01.2014 р. без наявності спеціального дозволу відповідачем самовільно використано із підземних джерел 20,2 м.куб. води, у зв'язку з чим державі завдано збитків в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2014 р. порушено провадження у даній справі, її розгляд призначено на 16.06.2014 р., а також задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з неможливістю його сплати на момент подання позову та встановлено строк сплати судового збору в розмірі 1827 грн. до першого судового засідання, тобто до 16.06.2014 року.

Разом з тим, ухвалою суду від 16.06.2014 р. розгляд справи за клопотанням відповідача відкладено на 01.07.2014 р. та повторно відстрочено позивачу сплату судового збору до 01.07.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання 01.07.2014 р. не прибув, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином в поряду ст.ст. 64,87 ГПК України, про що свідчать наявні у справі повідомлення про ухвал суду від 22.05.2014 р. та 16.06.2014 р. із датами вручення "23.05.2014 р." та "19.06.2014 р." відповідно.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Приватне агропромислове підприємство "Верховина" (ідентифікаційний код 30812114) є юридичною особою, яке 03.03.2000 р. зареєстроване Збаразькою районною державною адміністрацією Тернопільської області.

Згідно ст. 20 Закону №1264-ХІІ державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Відповідно до норм Закону №1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Як передбачено п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, користувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

Пунктом "з" ч. 2 ст. 68 Закону №1264-ХІІ передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 68 Закону №1264-ХІІ та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області згідно направлення на проведення планової перевірки № 63 від 20.01.2014 р. та на підставі наказу № 15 від 20.01.2014 р. у термін з 22.01.2014 р. по 23.01.2014 р. було здійснено перевірку ПАП "Верховина" на предмет дотримання останнім природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт, у якому зафіксовано, серед іншого, що забір підземних вод здійснюється без дозволу на спецводокористування, що є порушенням п. 9 ст. 44 Водного кодексу України.

Згідно довідки ПАП "Верховина" № 09 від 12.01.2014 р. підприємством за період з 08.08.2011 р. по 21.01.2014 р. здійснено забір 20,2 м. куб. води.

За порушення природоохоронного законодавства 22.01.2014 р. складено протокол про адміністративне правопорушення №000053 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 1 від 03.02.2014 р., згідно якої на засновника ПАП "Верховина" ОСОБА_3 за вчинення ним адміністративного правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.

Крім того, за результатами перевірки контролюючим органом було складено припис № 3-2/348 від 25.01.2014 р. із змісту якого вбачається, що ПАП "Верховина" було зобов'язане, зокрема, до 20.06.2014 р. здійснювати спеціальне водокористування у відповідності до водоохоронного законодавства, а саме, пункту 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України, тобто отримати дозвіл на спецводокористування. Даний акт індивідуальної дії належить до обов'язкового виконання у встановлені терміни.

Стаття 68 Закону №1264-ХІІ передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Так, позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі ПАП "Верховина" внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, проведеного у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. за N 389 із змінами і доповненнями), згідно якого встановлено, що державі заподіяні збитки на загальну суму 1 293,60 грн.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено відповідачу претензію №1-1/862 від 28.02.2014 р. для добровільного відшкодування ПАП "Верховина" збитків, завданих державі в результаті порушення вимог водного законодавства. Однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що доказів погашення заподіяних державі збитків сторонами не надано, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з приватного агропромислового підприємства "Верховина" 1 293,60 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з пунктом 3.3 ч. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або, зокрема, стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Крім того, згідно п. 3.4 ч. 3 постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р., у випадку коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Оскільки, станом на час розгляду спору позивач не надав доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому порядку та розмірі до встановлених ухвалами суду від 27.05.2014 р. та 16.06.2014 р. строків, а спір вирішений на користь позивача, відтак суд, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р., покладає судовий збір на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Верховина" (с.Мшанець, Зборівський район, Тернопільська область, код 30812114) 1 293 (одну тисячу двісті дев'яносто три) грн. 60 коп. збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування в наступних частинах:

- 30%, що становить 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 08 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 646 (шістсот сорок шість) грн. 80 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Мшанецької сільської ради;

- 20%, що становить 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33112331700268, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37943418 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

3. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Верховина" (с.Мшанець, Зборівський район, Тернопільська область, код 30812114) в дохід Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 03.07.2014 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька