Рішення № 39724923, 04.07.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Cправа №2/638/720/14

638/9453/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі головуючого судді - Наумової С.М.

секретаря - Бєділо Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна подружжя.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розділ майна подружжя, а саме: нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 16 травня 1992 року ним було укладено шлюб з відповідачем. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2007 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано. Під час шлюбу подружжям було куплено нежитлові приміщення № 1, 6, 7, 8, 10а в літері «А-3» за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки сторонами не було досягнуто згоди про поділ спільно нажитого за час шлюбу майна, позивач просить розділити вказане нерухоме майно внатурі, виділивши кожній із сторін по ? спірного нежилого приміщення.

В судове засідання позивач не з'явився,оскільки відбуває покарання , про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Судом неодноразово надавалась можливість позивачу направити до суду свого представника , а також повідомити його прізвище, щоб суд мав можливість сам повідомити представника про час та дату слухання справи, але до суду не надходило такого повідомлення. Суд вирішив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на той факт, що 01 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про розподіл спільного майна подружжя, який був посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 За змістом вказаного договору нежитлове приміщення першого поверху в літері «А-3» площею 33,3м кв., за адресою: АДРЕСА_1 перейшло у власність ОСОБА_2 Вважає, що вимоги ОСОБА_1 суперечать положенням діючого законодавства, є необґрунтованими та безпідставними, просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 16 травня 1992 року. 27 листопада 2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова даний шлюб розірвано.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ч. 3 ст. 383 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У судовому засіданні було встановлено, що 10 грудня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма ІНЕКС» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 1, 6, 7, 8, 10а в літері «А-3» площею 71,7 м кв. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір було зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 10 грудня 2004 року, реєстраційний номер 8923628.

11 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування нежилого приміщення першого поверху в літері «А-3» за № 1 площею 38,4 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір було зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 29 грудня 2004 року, реєстраційний номер 9398311.

Відповідно до ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

За змістом ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено у судовому засіданні, 01 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про розподіл спільного майна подружжя, який був посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого за реєстром №3836.

За змістом вказаного договору у зв'язку із реєстрацією Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 16 липня 2008 року за актовим записом №413 розірвання шлюбу, зареєстрованого Комінтернівським відділом ЗАГС м.Харкова 16 травня 1992 року за актовим записом №361 сторони розподілили спільне сумісне майно подружжя, яке вони набули, перебуваючи у шлюбі.

А саме, у власність ОСОБА_1 перейшов транспортний засіб марки Audi, модель A8, рік випуску 2002, шасі НОМЕР_2, колір - чорний, державний номер НОМЕР_1.

У власність ОСОБА_2 перейшло нежитлове приміщення першого поверху № 1, 6, 8, 9, 10а в літері «А-3» площею 33,3м кв., за адресою: АДРЕСА_1.

На час розгляду справи вказаний договір є діючим, доказів про розірвання договору або визнання його недійсним сторонами до суду не надано.

За змістом ч. 3 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, аналізуючи наведені докази сторін, суд приходить до висновку, що в пред'явленому позові необхідно відмовити.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

За ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 січня 2014 року судом було відстрочено для ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу до суду позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна до ухвалення судового рішення по справі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

За змістом ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю такого майна.

Враховуючи, що ОСОБА_1 при зверненні до суду не була визначена ціна позову, а у суду не було можливості встановити точну ціну позову на день подання позову до суду, а також враховуючи те, що під час судового розгляду справи доказів про дійсну вартість спірного майна сторонами не надано та судом відмовлено в задоволенні пред'явленого позову, суд вважає за можливим стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у мінімальному розмірі для даної категорії справ на дату подачі позову - 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись 60, 63, 64 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 11, 79, 80, 209, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Наумова С.М.