Ухвала суду № 39723905, 07.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2014 р.Справа № 638/671/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

Позивач - ОСОБА_1

Позивач - ОСОБА_2

Позивач - ОСОБА_3

Представник позивачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2014р. по справі № 638/671/14-а

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Харківської міської ради

про скасування розпорядження та свідоцтва,

ВСТАНОВИЛА:

21.01.2014 року позивачі, звернулися до суду з адміністративний позовом до Харківської міської ради про скасування розпорядження Харківського міського голови Добкіна М.М. від 12.05.2008 р. № 883 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» та свідоцтва про право власності на житло від 09.02.1998 p., реєстраційний номер 1-98-103772.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2014р. зазначений адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачами подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального та матеріального права, позивачі просять ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2014р. скасувати., а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачі, зокрема, посилаються на порушення судом першої інстанції приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачі та представник позивачів, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, просили скасувати оскаржувану ухвалу, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не подано належних доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України.

При цьому суд першої інстанції посилається на те, що позивачем при поданні позову пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений положеннями ч.2 ст.99 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом 21.01.2014 року із вимогами щодо захисту їхніх порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України.

При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, копію розпорядження, оформлену та засвідчену належним чином, згідно вимог Інструкцій про діловодство в органах державної влади та місцевого самоуправління, ні відповідач Харківська міська рада, ні інший уповноважений на це державний орган, установа не надавали позивачам.

Наприкінці 2013р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з аналогічним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, де разом з позовом вони подали заяву про забезпечення доказів, в якій просили витребувати спірні розпорядження та свідоцтво про право власності.

У вказаній заяві про забезпечення доказів позивачі посилалися на те, що не мають належними чином оформленої, засвідченої копії розпорядження, тому просять суд його витребувати.

Але ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. вказаний позов по справі № 820/12957/13-а був повернутий позивачам з підстави його підсудності місцевим загальним судам, як адміністративним (копія вказаної ухвали міститься в матеріалах справи).

Після цього у січні 2014р. позивачі звернулися з таким же позовом до Дзержинського райсуду м.Харкова.

Однак, дана обставина не була врахована судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної ухвали.

Таким чином, висновок суду про те, що позивачі не надали доказів отримання спірного розпорядження в кінці 2013р. та не надали іншого підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду та заяви про відновлення пропущеного строку звернення до суду - є необгрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду та про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст.199 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та дійшов необґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, тому ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2014 року по справі №638/671/14-а підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2014р. по справі № 638/671/14-а скасувати.

Справу направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2014 р.