Ухвала суду № 39721747, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/15279/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представники позивача Грищенко Н.А., Макарова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012

у справі № 2а-17669/10/2670

за позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» (далі по тексту - позивач, СП у формі ТОВ «РІФ-1») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2006 №0010682308/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) у сумі 1318598,57 грн. (в тому числі по періодам: лютий 2006 року - 301737,36 грн.; березень 2006 року - 446442,80 грн.; квітень 2006 року - 499240,79 грн.; травень 2006 року - 39801,89 грн.; червень 2006 року - 31375,67 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 374091,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування сум ПДВ за періоди: лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року станом на 30.10.2006, за результатами якої складено акт №925/23-14339624 від 08.11.2006.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2006 №0010682308/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі залишок суми ПДВ, від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у розмірі 1327405,00 грн. (в тому числі: лютий 2004 року - 301737,00 грн.; березень 2006 року - 446443,00 грн.; квітень 2006 року - 508407,00 грн.; травень 2006 року - 39802,00 грн.; червень 2006 року - 31376,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 374091,00 грн.

Листом від 07.12.2006 №26501/10/23-804 ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила позивача щодо податкового повідомлення-рішення від 13.11.2006 №0010682308/0, що в таблиці повідомлення-рішення в рядку по декларації №15829 від 20.03.2006 замість лютий 2004 року слід читати 2006 року; в таблиці повідомлення-рішення в рядку декларації №64808 від 22.05.2006 за квітень 2006 року замість суми 508407,00 грн., слід читати 508047,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого встановлено завищення заявленого бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 1327405,00 грн., в тому числі: лютий 2006 року - 301737,00 грн.; березень 2006 року - 446443,00 грн.; квітень 2006 року - 508047,00 грн.; травень 2006 року - 39802,00 грн.; червень 2006 року - 31376,00 грн. та зменшено податковий кредит за червень 2006 року на 194149,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно відображено у податковій декларації суми ПДВ, що сплачена з частини давальницької сировини, яка закуплена підприємством для власних виробничих потреб до закінчення терміну погашення векселя, що виданий при ввезенні сировини для переробки. Оскільки, на думку податкового органу, відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону №168/97-ВР та Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, доведених листом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2005 №25595/7/16-1517, податковий вексель 0 категорії, погашений за рахунок бюджетного відшкодування, платник податку має право включити до складу податкового кредиту у звітному періоді, наступному за тим, в якому в рахунок оплати векселя була зарахована сума бюджетного відшкодування.

Також, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені до Державного бюджету з частини давальницької сировини, з якої вироблено невивезену з України готову продукцію, і яка залишилась у розпорядженні підприємства для використання у власній господарській діяльності, без підтвердження митними деклараціями, мотивуючи це п. 1 ст. 3 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Крім того, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки позивача відшкодовано йому в розмірі 748180,00 грн., відповідно до абз. 2 п. 8, абз. 4 п. 8 та п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 17.03.2001 №110 позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 374091,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що 21.09.2005 між ТОВ «АRCOBALENO», юридичною особою згідно законодавства Республіки Польща, (замовник) та ТОВ «РІФ-1» (виконавець) укладено контракт №44/PL на переробку давальницької сировини, відповідно до якого замовник надає виконавцю необхідну кількість давальницької сировини, матеріалів та комплектуючих для виробництва готового взуття, заготовок верху і частин взуття, а виконавець виробляє та поставляє замовнику готове взуття, а також окремі його частини різних моделей.

Відповідно до додатку №1 від 21.09.2005 до контракту на переробку давальницької сировини від 21.09.2005 №44/PL, сторони домовилися доповнити пункт 1.4 даного контракту положенням наступного змісту: ввезена, але не перероблена сировини до закінчення строку переробки на території України може бути придбана виконавцем для власних потреб.

Відповідно до п. 11.9 ст. 11 Закону №168/97-ВР до приведення законодавчих актів України щодо оподаткування давальницької сировини у відповідність з нормами цього Закону сплата податку на додану вартість по операціях із ввезення давальницької сировини на митну територію України здійснюється у порядку, установленому Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця: простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Пунктом 11 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» визначено, що підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.

У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у Законі, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції за межі митної території України, передбаченого умовами контракту, якщо український виконавець документально підтвердить сплату ввізного мита, податків та зборів, які повинні бути сплачені у разі ввезення в Україну частини сировини, з якої вироблено не вивезену з України готову продукцію.

Таким чином, Законом не передбачено погашення векселя при вивозі готової продукції, виробленої з давальницької сировини нерезидента, не в повному обсязі без справляння ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, готову продукцію вироблену протягом 90 календарних днів з моменту ввезення давальницької сировини, позивач відправляв нерезиденту, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій.

Залишок давальницької сировини, що залишився після збігу 90-денного строку, згідно з додатком №1 від 21.09.2005 до контракту на переробку давальницької сировини від 21.09.2005 №44/PL, придбано позивачем для використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивач звертався до ДПІ у Оболонському районі м. Києва з відповідними заявами про погашення оформлених векселів та сплачував відповідні суми ввізного мита та податку на додану вартість з частини невивезеної давальницької сировини.

Тобто, погашення простих авальованих векселів, виданих під час ввезення давальницької сировини, відбулося частково шляхом вивезення готової продукції та частково шляхом сплати позивачем до Державного бюджету сум ввізного мита та податку на додану вартість із вартості сировини, яка залишилася у власності позивача, що підтверджують платіжні доручення, які є в матеріалах справи.

Про погашення простих авальованих векселів, виданих позивачем під час ввезення давальницької сировини, свідчать також відповідні написи на таких векселях, здійснені заступником начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель (пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

Згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Підпунктом 7.5.2 п. 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з пп. 7.3.6 цієї статті.

Отже, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України декларування суми податкових зобов'язань законом прирівняні до їх сплати.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені з вартості невивезеної сировини, на підставі погашених векселів.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров