Ухвала суду № 39721741, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/20574/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Стеценко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі № 2а-3909/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Господарник») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005602303/0 від 30.07.2010 та №0005602303/1 від 04.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Господарник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт №1792/2303/30971302 від 19.07.2010.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005602303/0 від 30.07.2010 та №0005602303/1 від 04.11.2010, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1442149,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 725017,00 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 2931607,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2009 рік у розмірі 717132,00 грн.

На думку податкового органу, платник податків, який самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний подати уточнюючий розрахунок виключно до початку його перевірки контролюючим органом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що 06.02.2008 ТОВ «Господарник» подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларацію з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, в якій ТОВ «Господарник» задекларувало загальну суму валових витрат за 2007 рік у розмірі 94515948,00 грн.

У зв'язку з виявленням у травні 2008 року помилок у вказаній декларації за 2007 рік, 07.05.2008 позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік, в якому ТОВ «Господарник» вказав невраховані ним в обчисленні валових витрат за 2007 рік витрати у розмірі 2931607,00 грн., код рядка Декларації за 2007 рік: 04.13.

З матеріалів справи вбачається, що витрати, відображені в уточнюючому розрахунку за 2007 рік у розмірі 2931607,00 грн., стосуються витрат по сплаті процентів за користування кредитними коштами отриманими від банків України, з яких: 124871,42 грн. витрати, пов'язані з виплатою процентів за борговими зобов'язаннями в III кварталі 2007 року, 2806735,58 грн. витрати, пов'язані з виплатою процентів за борговими зобов'язаннями в IV кварталі 2007 року.

Отже, твердження відповідача про непідтвердженість витрат ТОВ «Господарник» у розмірі 2931607,00 грн. відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відповідає дійним обставинам справи та спростовується відповідними кредитними договорами, картками рахунків, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Також, 12.05.2008 ТОВ «Господарник» подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звітну Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 року, в якій в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» ТОВ «Господарник» до складу валових витрат віднесло витрати у розмірі 2931607,00 грн., які виникли в попередньому звітному періоді.

В подальшому, ТОВ «Господарник» подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік (вх. №208703 від 25.05.2010), в якому ТОВ «Господарник» вказав невраховані ним в обчисленні валових витрат за 2009 рік витрати у розмірі 127184404,00 грн., з яких витрати І кварталу 2009 року 27233910,00 грн., витрати II кварталу 2009 року 24826530,00 грн., витрати III кварталу 2009 року 47987947,00 грн., витрати IV кварталу 2009 року 27136017,00 грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2010 року (вх. №208702 від 25.05.2010), в якому ТОВ«Господарник» вказав невраховані ним в обчисленні валових витрат І кварталу 2010 року витрати у розмірі 118063838,00 грн., з яких витрати І кварталу 2010 року 297160,00 грн., витрати у розмірі 117766678,00 грн., які виникли в попередньому податковому році.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно до абз. 1-3 п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

З огляду на зазначене, а також, що п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регламентує підстави та порядок застосування штрафних санкцій у випадку заниження податкових зобов'язань, не обмежує право платника податків на подачу уточнюючого розрахунку виключно до перевірки, та оскільки доказів невизнання вказаних податкових розрахунків як податкової звітності не надано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача на подання позивачем уточнюючих розрахунків не за відповідні звітні податкові періоди, а за 2007 та 2009 роки в цілому, як на підставу для відмову у задоволенні позову, є безпідставними, оскільки за змістом п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкова декларація про прибуток за звітний період розраховується наростаючим підсумком, а відтак допущення платником податків помилки у розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток в одному звітному періоді зумовлює помилки у всіх наступних податкових періодах та, відповідно, обумовлює подання уточнюючих розрахунків за відповідний рік в цілому.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров