Ухвала суду № 39721729, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/1437/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів Леонтович К.Г., Калашнікової О.В.,

при секретарі судового засідання Романишин О.В.,

за участю представників позивача Мінкова В.С., Овсяннікова Д.В.,

представника відповідача Сахарова М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного підприємства «Гидростандарт» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 808/1165/13-а за позовом Приватного підприємства «Гидростандарт» до Південної митниці про визнання протиправним та скасування рішення -

в с т а н о в и л а:

31 січня 2013 року Приватне підприємство «Гидростандарт» звернулося до суду із адміністративним позовом до Південної митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610001/2 від 05 січня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610001/2 від 05.01.2013, що прийняте Південною митницею, м/п «Одеса-порт».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим по справі рішенням апеляційного суду, Приватне підприємство «Гидростандарт» подало касаційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Гидростандарт» (покупець) та фірмою «Industrial Hydraulic Company Limited» (продавець) укладено Договір купівлі продажу №UA-4/12 від 21.02.2012, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та сплатити за запчастини до автотракторної техніки.

На виконання умов контракту позивач імпортував вироби зі сталі - втулки (фітинги) виготовлені зі сталі 3-20, згідно з технічним завданням ТЗ 33470962-0072012 методом холодного штампування, для трубок відповідного діаметру, без різьби, для комплектації гідравлічних систем автотракторної техніки. Комерційна назва: steel plag/втулка сталева.

В якості основних документів, на підтвердження митної вартості даного товару та відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України ПП «Гидростандарт» надало до митного органу:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №112/2012/0000361 від 14.11.2012;

- Non-negotiable морський транспортний документ (морська накладна) №MAEU590339943 від 15.11.2012;

- Міжнародну автомобільну накладну (CMR) №013829 від 27.12.2012;

- Коносамент (Bill of Lading) № GB91608B від 15.11.2012;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 03.12.2012;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №5 від 05.12.2012;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-3718678 від 24.12.2012;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №200 від 24.12.2012;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією висновок Запорізької ТПП №ОЦ-23 від 24.12.2012;

- Рахунок-фактуру (інвойс) UA-03 від 01.10.2012;

- Пакувальний лист б/н від 11.11.2012;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується UA-4/12 від 21.02.2012;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 19.03.2012;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 3 від 01.10.2012;

- Договір (контракт) про перевезення №800/20 від 20.06.2012;

- Довідку про проведення декларування валютних цінностей. доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №248 від 05.10.2012;

- Інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) №2761 від 15.11.2012;

- Сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТ123729509 11.11.2012;

- Декларацію про походження товару UА-03 від 01.10.2012

- Інші некласифіковані документи екологічна декларація - №90956 від 20.12.2012;

- Інші некласифіковані документи сертифікат якості б/н від 11.11.2012;

- Інші некласифіковані документи технічне завдання ТЗ 33470962 від 21.02.2012;

- Інші некласифіковані документи рішення ЦСМ №032/27-20/968 від 21.12.2012;

- Копію митної декларації країни відправлення №310420120549100461 від 11.11.2012;

- Митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 500060001.2012.025548 від 27.12.2012р.

Вважаючи, що надані позивачем документи не дають змоги визначити митну вартість за ціною договору, митним органом додатково витребувано у ПП «Гидростандарт»: виписку з бухгалтерської документації та інформацію з біржових організацій про вартість сировини.

На письмову вимогу митного органу під час митного оформлення декларантом надано виписку з бухгалтерської документації від 03.01.2013 №б/н, інформацію біржових організацій про вартість сировини (витяг з мережі Інтернет), лист ПП «Гидростандарт» від 03.01.2013 №1/02.

Враховуючи наявність, на думку митного органу, розбіжностей у наданих позивачем документах, Південною митницею прийнято рішення № 50006000/2013/610001/2 від 05.01.2013р. про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом, визначеним позивачем, а відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за методом 2ґ.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку з наявністю сумнівів у митного органу щодо зазначеної позивачем митної вартості товару у відповідача були наявні правові підстави для прийняття спірних рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Водночас, декларант не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених частинами третьою та четвертою ст. 53 МК України. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості».

Крім того, підпунктами 16, 17 п. 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Так, витребувавши додаткові документи, митним органом не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем, при ввезені на митну територію України товару було надано для митного оформлення весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України, і крім того надано всі документи, витребувані митним органом для підтвердження митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що митним органом, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено, що визначити митну вартість товару за першими п'ятьма методами було неможливим.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, необґрунтованими також є посилання відповідача на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару, порівняно з іншим митним оформленням, інформація про яке міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, та наявність у митного органу сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Згідно з наведеними вище нормативними положеннями митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів та, в разі наявності обґрунтованих сумнівів в правильності її визначення, може перевірити достовірність показників, зокрема шляхом запитування додаткових документів, проведення консультацій. Таким чином, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за першим методом у зв'язку з різною ціною товару у експортній декларації країни відправлення та зовнішньоекономічному інвойсі №UA-03, оскільки невідповідність ціни в документах зумовлена об'єктивними факторами поставки товару по ланцюгу постачальників: від виробника (відправника) - «Zhejiang Sanye Machinery Co.» до покупця - «Industrial Hydraulic Company Limited», вже в якого позивач купував товар. Відповідні докази оплати вартості товару між нерезидентами України, де зазначено, за яку ціну придбаний цей товар (ціна збільшувалась по ланцюгу постачальників), було надано митному органу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 50006000/2013/610001/2 від 05.01.2013р. прийняте всупереч вимогам Митного кодексу України та є протиправним.

Колегія суддів дійшла думки, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосовані норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і помилково скасоване апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Гидростандарт» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 808/1165/13-а скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року залишивши в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: