Ухвала суду № 39721686, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року м. Київ К/800/14350/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Черпіцької Л.Т., Логвиненка А.О.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство «Балаклійський ремонтний завод», звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції України в Харківській області про скасування вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року, позов задовлено частково: визнано незаконною вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 26.04.2012 року № 732-15/754, видану Ізюмською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області в частині перерахування до державного бюджету України на рахунок 31118090700021 «Інші надходження», код доходної класифікації 21080500, одержувач УДКСУ у Балаклійському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 38059663, ГУДКСУ, МФО 851011, кошти в сумі 1 899 132,01 грн., визначені як проведення витрат на господарські потреби підприємства всупереч законодавства в обсягах, вищих від їх фактичної вартості, по Контракту з державного оборонного замовлення за кошти Стабілізаційного фонду Державного бюджету від 23.11.2010 року № 342/2/4-Д, у відповідності до вимог п.13, п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318; визнано незаконною вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 26.04.2012 року № 732-15/754, видану Ізюмською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області в частині відшкодування нарахованої заробітної плати по Контракту з державного оборонного замовлення на суму 12 557,62 грн. та відкорегування зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів на суму 4695,29 грн. у відповідності до вимог п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Державна фінансова інспекця в Харківській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у поному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 18.08.2011 року №389558/2/1-11, п. 2.22 Плану роботи Держфінінспекції України на І квартал 2012 року та п. 1.1.6.2 Плану роботи Ізюмської міжрайонної державної фінансової інспекції на І квартал 2012 року, на підставі направлень виданих начальником Ізюмської МДФІ від 06.02.2011 року № 33 та № 34, від 06.03.2012 року № 59 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, про що складено Акт № 730-20/040 від 23.03.2012 року.

На підставі вказаного акту ревізії позивачу надіслано вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 26.04.2012 року № 732-15/754, згідно якої, крім іншого, позивача зобов'язано вжити заходів щодо перерахування до державного бюджету України на рахунок 31118090700021 «Інші надходження», код доходної класифікації 21080500, одержувач УДКСУ у Балаклійському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 38059663, ГУДКСУ, МФО 851011, кошти в сумі 1 899 132,01 грн., визначені як проведення витрат на господарські потреби підприємства всупереч законодавства в обсягах, вищих від їх фактичної вартості, по Контракту з державного оборонного замовлення за кошти Стабілізаційного фонду Державного бюджету від 23.11.2010 року № 342/2/4-Д, у відповідності до вимог п.13, п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318; визнати незаконною вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 26.04.2012р. № 732-15/754, видану Ізюмською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області в частині відшкодування нарахованої заробітної плати по Контракту з державного оборонного замовлення на суму 12 557,62 грн. та відкорегування зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів на суму 4695,29 грн. у відповідності до вимог п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88

Не погоджуючись з зазначеною вимогою відповідача, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога в частині перерахування до державного бюджету України коштів в сумі 1 899 132,01 грн., та в частині відшкодування нарахованої заробітної плати по Контракту з державного оборонного замовлення на суму 12 557,62 грн. та відкорегування зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів на суму 4695,29 грн. є неправомірною, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій та зазначає, що здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суди дійшли правильного висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову, оскільки всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України відповідач не надав беззаперечних доказів обґрунтованості його висновків щодо наявності у підприємства під час здійснення ним фінансово-господарської діяльності порушень вимог закону, що призвело до нераціонального використання чи втрати державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, тощо.

При цьому, в судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів відповідача та положення закону, яким керувались суди при прийнятті своїх рішень.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційна скарга не спростовує правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні адміністративного спору та, по суті, зводиться до переоцінки достовірності проаналізованих судами доказів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :