Ухвала суду № 39721550, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/25786/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р.

у справі № 811/2172/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП Кіровоградський облавтодор») звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 16.01.2013 р. №0000050225 та №0000040225.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кіровоградською ОДПІ документальну позапланову невиїзну перевірку ДП Кіровоградський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_6 та ПП «Трансексімцентр» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Ріст» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, ТОВ «Торг Вест Лайт» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ «Бюро Ейнштейн» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, ТОВ «Снаб-Трейд» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт №194/22-5/32039992 від 29.12.2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 277095 грн.; п.п.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 255460 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000040225 від 16.01.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 376 368,00 грн., в тому числі за основним платежем - 255 460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120 908,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000050225 від 16.01.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 387 534,00 грн., в тому числі за основним платежем - 277 095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 439,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача та ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс», ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_6, ПП «Трансексімцентр», ТОВ «Ріст», ТОВ «Торг Вест Лайт», ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Снаб-Трейд» були взаємовідносини, які відбувалися на підставі: договору купівлі-продажу б/н від 15.11.2011 року, укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» та ФОП ОСОБА_5; договору купівлі-продажу б/н від 22.11.2011 року, укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» та Фізичною особою - підприємцем ФОП ОСОБА_5; договору купівлі-продажу б/н від 29.11.2011 року укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» та ФОП ОСОБА_5; договору купівлі-продажу б/н від 09.12.2011 р., укладеного між Філією «Бобринецький райавтодор» та ФОП ОСОБА_5; договору поставки оптової партії товару №0109-10 від 01.09.2010 року, укладеного між ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс» та Філією «Олександрійська ДЕД».; договору підряду на виконання робіт №920 від 20.09.2011 року, укладеного між ТОВ «ВКП Светол» та Філією «Кіровоградська ДЕД»; договору поставки нафтопродуктів №15/09-01 від 15.09.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Філією «Долинський райавтодор»; договору №19/09 від 19.09.2011 року, укладеного між ПП «Трансексімцентр» та Філією «Олександрійська ДЕД»; договору поставки №221111 від 22.11.2011 року, укладеного між ТОВ «Ріст» та Філією «Олександрійська ДЕД»; договору про надання послуг №1128 від 16.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Торг Вест Лайт» та Філією «Гайворонський Райавтодор»; договору поставки №24-02-12 від 24.02.2012 року, укладеного між ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» та Філією «Кіровоградський райавтодор»; договору поставки №12/01 від 12.01.2012 року, укладеного між ТОВ «Бюро Ейнштейн» та Дочірнім підприємством «Кіровоградський облавтодор»; договору про надання послуг б/н від 06.08.2012 року, укладеного між ПП «Снаб-Трейд» та Дочірнім підприємством «Кіровоградський облавтодор».

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаних товарів та послуг підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, судами встановлено, що придбані товари та послуги використовувались відокремленими підрозділами позивача у власній господарській діяльності.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Кремнафтасервіс», ТОВ «ВКП «Светол», ФОП ОСОБА_6, ПП «Трансексімцентр», ТОВ «Ріст», ТОВ «Торг Вест Лайт», ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ТОВ «Снаб-Трейд», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

2.Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов