Ухвала суду № 39721544, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/10586/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

у справі № 817/3991/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Журавлина»

до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Журавлина» (далі - позивач, ТОВ Фірма «Журавлина») звернулось до суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, Сарненська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ форми "Р" №0000602200 від 25.07.2013 року, форми "В4" №0000592200 від 25.07.2013 року та форми "Р" №0001102200 від 23.10.2013 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Сарненська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Сарненською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Журавлина» з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «Мобілсвіт» за період з 01.12. 2009 р. по 31.12. 2012 р., за результатами якої складено акт №13/22/13994640 від 17 червня 2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.1.32 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000582200 від 25 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 369572,50 грн., з яких 295658,00 грн. - основний платіж, 73914,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000602200 від 25 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 264609,50 грн., з яких 219787,00 грн. - основний платіж, 44822,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000592200 від 25 липня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186682,00 грн.

Крім того, на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області за №247/10с/10-210/252 від 23.10.2013 року Сарненською ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001102200 від 23.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 364251,25 грн., з яких 295658,00 грн. - основний платіж, 68593,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мобілсвіт» укладено усний договір купівлі-продажу стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги. ТОВ «Мобілсвіт» поставило позивачу стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги на загальну суму 1098934,88 грн., у тому числі ПДВ - 219786,98 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними.

Вказані податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень-грудень 2010 року та січень 2011 року та відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 року та січень 2011 року.

Розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності проведені повністю, що підтверджено копіями платіжних доручень та бухгалтерською довідкою №12-13/189 від 02.12.2013 р.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Мобілсвіт», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов