Ухвала суду № 39721473, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/16584/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 по справі №11/92/09-АП за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань в особі Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області №20» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, треті особи - Вільнянський районний відділ земельних ресурсів Запорізької області, Вільнянський міський відділ земельних ресурсів Запорізької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позовні вимоги Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань в особі Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області №20» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, треті особи - Вільнянський районний відділ земельних ресурсів Запорізької області, Вільнянський міський відділ земельних ресурсів Запорізької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2006 №0006291503/0, в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є платником земельного податку, оскільки не є користувачем землі, тому до нього не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату земельного податку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 22.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 в частині задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 2 Закону України «Про плату за землю», підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вільнянською МДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку), за результатами якої складено акт від 11.10.2006 №480/15-08680069.

На підставі вказаного акту перевірки Вільнянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 13.10.2006 №0006291503/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб - 1805,14грн., штрафні (фінансові) санкції - 90,26грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями

ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№ 20)» подано розрахунок земельного податку на 2006 рік. Так, позивачем самостійно визначено об'єкт оподаткування та суми, що підлягають сплаті у бюджет.

Перевіркою поданої позивачем податкової декларації встановлено, що розмір податкового зобов'язання ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№ 20)» з земельного податку, визначеного у розрахунку (виходячи із задекларованої площі земель), є заниженим, тому що платником при заповненні податкової декларації розмір земельного податку не було уточнено на коефіцієнт інфляції - 1,035, виходячи із щорічного індексу інфляції за 2005 рік - 113,5 відсотків., що стало підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною першою та другою статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Судами встановлено, що ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№20)» знаходиться на території Вільнянської виправної колонії №20 на земельній ділянці площею 41,3393 га.

Вказана земельна ділянка згідно Державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЗП №002996, виданого 10.09.2004 на підставі рішення Вільнянської міської Ради народних депутатів від 08.07.2004 №10, знаходиться у користуванні Вільнянської виправної колонії №20.

Таким чином, ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№ 20)» не є користувачем зазначеної земельної ділянки та відповідно платником земельного податку.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.10.2006 №0006291503/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 по справі №11/92/09-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.В. Вербицька