Ухвала суду № 39721460, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/12618/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника відповідача Галика О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 по справі №2а-5216/09/2670 за позовом Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дочірнє підприємство фірма «Екотехніка - М» 10.03.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог Дочірнє підприємство фірма «Екотехніка - М» посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 6 Господарського кодексу України, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 1.4, 1.17 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва складено акт перевірки від 17.11.2008 №12074/23-07/24363204 та податкові повідомлення - рішення:

від 26.11.2008 № 0004262307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 10604,20 грн., у тому числі основного платежу - 1934,00грн., штрафні санкції - 8670,20грн.;

від 26.11.2008 №0001622307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 16448,90грн., у тому числі штрафні санкції - 16448,90грн.;

від 26.11.2008 №0001052307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 16101,40грн., у тому числі штрафні санкції - 16101,40грн. ;

від 26.11.2008 №0004252307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169083,00грн., у тому числі основного платежу - 112722,00грн., штрафні санкції 56361,00грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених повідомлень-рішень скарги позивача залишено без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2009 №0004262307/3 на суму 10604,20грн., від 14.05.2009 №0004252307/3 на суму 169083,00грн., від 14.05.2009 №0001052307/3 на суму 16101,40грн., від 14.05.2009 №0001622307/3 на суму 16448,90грн.

Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку-продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту у разі коли протягом такого податкового періоду суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини.

Судами встановлено, що позивачем у ІІ кварталі 2007 року включено до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості по розрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дастор» в розмірі 24942,24. ФОП ОСОБА_2 в розмірі 6164,00грн. на підставі поданих позовних заяв до господарського суду Вінницької області та господарського суду Харківської області відповідно.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.10.2007 було порушено провадження лише щодо частини позовних вимог, а ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2008 залишено позовну заяву без розгляду .

У зв'язку з цим позивач зобов'язаний був відповідно до підпункту «а» підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшити валовий дохід в IV кварталі 2007 року на ту частину заборгованості, що була ним попередньо віднесена ним до складу валових витрат, відносно якої було відмовлено в порушенні провадження у справі та в І кварталі 2008 року на суму, була ним попередньо віднесена ним до складу валових витрат, позов відносно якої було залишено без розгляду.

Разом з тим, позивачем такі дії вчинені не були, що призвело до заниження податку на прибуток у IV кварталі 2007 року та у І кварталі 2008 року.

Також судами встановлено, що у І кварталі 2007 року позивач збільшив свої валові витрати на суму 322029,00грн. Вказані показники були сформовані з урахуванням претензійно-позовної роботи щодо погашення боргу за раніше відвантажений товар.

Згідно з вимогами частини першої та п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Разом з тим, позивачем до перевірки не було надано доказів які б засвідчували дату одержання претензій, від якої слід відраховувати місячний строк, встановлений для їх розгляду та надання відповідей.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у позивача відсутні правові підстави для включення сум дебіторської заборгованості на загальну суму 322029,00грн. до складу валових витрат у І кварталі 2007 року.

Таким чином, податкові зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень від 14.05.2009 №0004262307/3, №0001052307/3 та №0001622307/3 застосовані до позивача правомірно.

Відповідно до підпункту. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Екотехніка» та Дочірнім підприємством фірмою «Екотехніка - М» було укладено ліцензійний договір на використання товарних знаків від 31.08.2004 №1/Т.

Згідно умов зазначеного договору позивач отримує виключну ліценцію на використання товарних знаків. На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано Закритому акціонерному товариству «Екотехніка» кошти у розмірі 676322,00грн., у тому числі ПДВ на суму 112722,00грн. та отримано податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит на загальну суму 112722,00грн.

Згідно з абзацом другим підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 зазначеного Закону поняття роялті розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з абзацом першим пункту 1.30 статті 1 якого роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до абзацу другого пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Судами встановлено, що до Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» не переходило право продати або відчужити іншим способом товарний знак, у зв'язку з чим платежі, які були здійснені позивачем на користь Закритого акціонерного товариства «Екотехніка» за договором від 31.08.2004 №1/Т за своїм змістом є роялті, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, сформувавши податковий кредит на підставі податкових накладених, виданих Закритого акціонерного товариства «Екотехніка», позивач порушив вимоги підпункту. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказане порушення призвело до заниження податкових зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112722,00грн., у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.05.2009 №0004252307/3 є обґрунтованим.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що санкції, застосовані до позивача, були розраховані відповідно до вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки як встановлено судами штрафні (фінансові) санкції, не перевищували 50 % від суми самостійно донарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.05.2009 №0004252307/3, №0001052307/3, №0001622307/3 та №0004262307/3 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 по справі №2а-5216/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.В. Вербицька