Ухвала суду № 39721449, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/82076/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011

у справі № 0670/4793/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство Рельполь-Альтера"

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство Рельполь- Альтера" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була виїзна комплексна планова документальна перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства про оподаткування Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство Рельполь-Альтера" за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2010 року №19/23-107/33281483.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222301/3, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98926,00 грн.

Спірне рішення було прийняте відповідачем, оскільки він прийшов до висновку, що включення товариством до складу валових витрат частини витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг, які не принесли товариству прибутку порушує Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та фірмою "Акціонерним товариством "Рельполь" було укладено контракт від 28.07.2005 року №07/2005, за умовами якого польська сторона здійснює поставку українській стороні давальницької сировини для переробки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював реалізацію послуг по переробці давальницької сировини у період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року за цінами, нижчими від їх собівартості.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Під продажем товарів для мети оподаткування розуміються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, витрати, понесені у зв'язку з придбанням товару, який підлягає подальшому продажу, відносять до складу валових.

З наведених приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" убачається, що названий Закон при регулюванні спірних правовідносин не містить положень про те, що послуги суб'єкта господарювання не можуть бути реалізовані за ціною, що є нижчою за собівартість таких послуг. При цьому, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" взагалі не пов'язує право платника податку на включення відповідних витрат до складу валових витрат з фактом отримання прибутку, як на цьому наполягає відповідач, а лише містить застереження, що витрати мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства, яка, у свою чергу, направлена на отримання доходу, а не прибутку.

Отже, від'ємне значення при здійсненні однієї окремої господарської операції не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства в цілому і не потребує коригування валових витрат. Більше того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає можливість отримання від`ємного значення оподаткування навіть в цілому за звітний період, і при цьому, Закон не вказує на те, що в такому випадку платник податку повинен коригувати валові витрати.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 0670/4793/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 0670/4793/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко