Ухвала суду № 39721439, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/71591/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2а-1743/11/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства "Академія" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство "Академія" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої, складено акт від 13.10.2010 року № 4099/07-11/30292597.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.3, 1.8, ст.1, п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000321600/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2006 року в сумі 200741,12 грн., за травень 2006 року в сумі 388908,00 грн., за червень 2006 року в сумі 329617,00 грн., за липень 2006 року в сумі 244983,00 грн., за серпень 2006 року в сумі 386970,00 грн., за вересень 2006 року в сумі 192407,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 310723,00 грн., на загальну суму 2054349,12 грн.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що податковий орган здійснив перевірку раніше перевірених періодів, за наслідками якої прийняв оскаржуване повідомлення-рішення № 0000321600/0, аналогічне прийнятим раніше і скасованим в судовому порядку податковим повідомленням-рішенням.

Згідно пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Господарського суду Харківської області від 21.06.2007 року, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 року, ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 11.03.2009 року, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 року;ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 року встановлено, що позивач по справі належним чином здійснював господарські операції, з яких формував податковий кредит, а також перевірено вказані господарські операції на предмет їх реальності. У вищезазначених судових рішенням встановлені факти оплати вартості товарів їх постачальникам та наявності належних підстав для віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні пп.15.3.1, п.15.3, ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заявою про повернення надміру сплачених податку на додану вартість є заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подавав до державної податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за січень-грудень 2006 року включно разом з додатками 4, що є належним доказом того, що позивач не пропустив встановлений 1095-денний строк на подачу заяви про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а-1743/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а-1743/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко