Ухвала суду № 39721400, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/71127/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Бевза В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі №2а-2412/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.04.2012 №0005892210 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток року в розмірі 1274787,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 284062,00грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби 13.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.11.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 1.20.9 пункту 1.20, пункту 1.26 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складений акту від 06.04.2012 №90/22-10/31477919.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 1.20.9 пункту 1.20 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 1274787,00грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року - 93218,00грн.; ІІІ квартал 2009 року - 62663,00грн.; ІV квартал 2009 року - 117619,00грн.; І квартал 2010 року - 244982,00грн.; ІІ квартал 2010 року - 332239,00грн.; ІІІ квартал 2010 року - 87807,00грн.; ІV квартал 2010 року - 197715,00грн.; І квартал 2011 року - 138544,00грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 №0005892210 про визначення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1558849,00грн., з яких за основним платежем - 1274787,00грн. та 284062,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з орендою автомобілів за цінами нижче звичайних колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія» орендувало паливозаправники у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗК ТНК-АВІА». Відповідно до договору оренди від 30.04.2009 №021-04 та додаткової угоди вартість орендної плати за місяць складала 20820,00грн.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом визначення рівня звичайних цін проведене виходячи із розміру амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідні основні фонди.

Так, нараховані суми амортизаційних відрахувань позивачем перевищують вартість орендної плати, яку сплачувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія» по орендованих паливозаправниках, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що товариством отримано послуги у пов'язаної особи з частковою оплатою

Отже, при визначенні рівня звичайних цін для орендної плати за паливозаправники податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законом при визначенні ціни, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент оренди такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, статистична оцінка рівня цін не проводилась.

Щодо порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна паливна заправна компанія» показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» за ІV квартал 2010 року на загальну суму 13181,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті, зокрема, середньозваженої вартості однорідних запасів.

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Визначення приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів і матеріальних ресурсів проводиться платниками податку шляхом їх залишків на початок на кінець звітного періоду.

Здійснена згідно з правилами бухгалтерського обліку переоцінка запасів для цілей податкового обліку не змінює балансової вартості, тобто не бере участь у розрахунку приросту (убутку) запасів. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів в податковому обліку наводиться в податковій декларації з податку на прибуток.

В подальшому у бухгалтерському обліку вартість запасів списується на виробництво продукції і під час реалізації готового виробу відноситься на витрати звітного періоду в складі його фактичної собівартості, що дає підстави для висновку про те, що фактичною датою формування матеріальних витрат у бухгалтерського обліку є день реалізації готової продукції, оскільки саме у цей момент вони відносяться на витрати звітного періоду, а відповідна виручка від реалізації визначається доходом.

Проте, чинним законодавством не передбачено здійснення будь-якого коригування валових витрат, сформованих за правилом «першої події».

Незважаючи на те, що дане правило фактично спричиняє передбачене зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток, втім відповідне вирівнювання бази оподаткування відбувається наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, тощо на складах, у завершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом в порядку пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами встановлено, що позивач обрав метод середньозваженої вартості однорідних запасів, а отже розрахунок приросту (убутку) запасів провів на підставі здійсненої платником оцінки вибуття запасів із застосуванням обраного методу бухгалтерського обліку.

Таким чином, сума заниження задекларованих показників у рядку 01.2. Декларації за 2010 рік «приріст балансової вартості запасів» у розмірі 13181,00грн., зазначена в акті перевірки, відповідає залишку по рахунку 20.7.3 «запасні частини в експлуатації» на якому обчислюються товарно-матеріальні цінності, які були введені в експлуатацію.

Залишок по рахунку 20.7.3 «запасні частини в експлуатації» не приймає участі у розрахунку у приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо здійснення приросту запасів наприкінці звітних періодів на підставі обчислення за методом середньозваженої вартості однорідних запасів.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем було порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, що підприємством проведено коригування валових доходів у ІІ кварталі 2009 року без підтверджуючих документів.

Судами встановлено, що у декларації за 2009 рік у рядку 1.1 «дохід від продажу товарів (робіт, послуг) товариством було помилково відображено суму 8188540,00грн. - завищено показник у порівнянні з регістрами бухгалтерського обліку та підтверджуючими первинними документами на 202350,00грн. У ІІ кварталі 2009 року позивач здійснив коригування у податковому обліку валових доходів «-202350,00грн.».

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з регістрами бухгалтерського обліку та первинними документами дохід товариства від продажу товарів (робіт, послуг) за 2009 рік склав 7665868,90грн. Переплати, отримані у 2009 році відповідно до оборотно-сальдових відомостей 36.1, 36.2 складали320320,73грн.

Таким чином, дохід товариства від продажу товарів (робіт, послуг) відповідно до податкового обліку склав всього 7986189,63грн., що відповідає сумі рядків декларації - рядок 01.1 «дохід від продажу товарів (робіт, послуг) - сума 8188540,00грн. та рядок 02.2 «коригування валових доходів» - сума «-202350,00грн».

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 №0005892210 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі №2а-2412/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Н.Г. Пилипчук