Ухвала суду № 39721398, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/56396/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011

у справі № 2а-4256/11/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Індустрія" звернулось до Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Індустрія» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.06.2009 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 22.02.2011р. № 172/23-405/36371752.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 58266 грн. та п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 09.03.2011 № 000032340 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Спец-Індустрія» з податку на прибуток підприємств у розмірі 91038,75 грн. та від 09.03.2011 № 0000062340 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Спец-Індустрія» з податку на додану вартість у розмірі 72832.50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2009 між ТОВ «Спец-Індустрія» (покупець) та ПП «Корн Сервіс» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 08/1., відповідно до умов якого ПП «Корн Сервіс» зобов'язалось поставити позивачу спецодяг, засоби індивідуального захисту, взуття, а ТОВ «Спец-Індустрія» прийняти зазначений товар та оплатити його вартість.

Фактичне надходження та оприбуткування позивачем товару, придбаного у ПП "Корн Сервіс", також підтверджується даними накладних.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Висновок судів попередніх інстанцій про документальну підтвердженість фактичного виконання операцій між позивачем та ПП «Корн Сервіс» ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, а саме, договором поставки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з ПП «Корн Сервіс» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко