Ухвала суду № 39721084, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/19627/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр»

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013

у справі № 817/1626/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр»

до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 25.04.2013 № 0001141500 та № 0001151500.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вирівський кар'єр» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень, листопад 2012 року, складено акт № 35/15/00290239 від 30.01.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 187.8 ст. 187, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. п. 200.4, 200.5 та 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року на 83 782 грн., за листопад 2012 року на 159 579 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (рядок 19) декларації за жовтень 2012 року в сумі 159 579 грн., за листопад 2012 року в сумі 158 576 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 25.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001141500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 211 096 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 105 548 грн.;

- № 0001151500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 158 576 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 15.06.2001 регіональним відділенням фонду Державного майна у Рівненській області № 207 прийнято наказ «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Вирівський кар'єр», яким встановлено перелік майна, що передається, зокрема, залізничний міст на ПК 58+70, залізничні шляхи 2 767 м, залізничні шляхи ст. Клесів 6 700 м.

01.03.2012 між ТОВ «Сервік» (підрядник) та ТОВ «Вирівський кар'єр» (замовник) укладено договір № 01/12, за умовами якого підрядник зобов'язується прийняти на поточне обслуговування під'їздну залізничну колію (загальна розгорнута довжина 9 514,35 м.п. та 8 стрілочних переводів), власником якої є замовник, місцезнаходження - с. Гранітне, Сарненського району, Рівненської області ст. примикання - Клесів, Львівської залізниці, а замовник зобов'язується сплачувати їх в порядку та на умовах, визначених договором; підрядник підтримує у робочому стані колійне господарство замовника з метою безперебійної подачі та відправки вагонів, для чого щомісячно здійснює профілактичні заходи на колії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем при визначенні податкового кредиту безпідставно включено суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Сервік», які не підтверджені необхідними первинними документами, не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не могли бути надані контрагентом позивача, виходячи з відсутності можливостей здійснення ТОВ «Сервік» такого виду робіт в силу відсутності матеріально-технічної бази та відповідного дозволу.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до Податкового кодексу України:

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198);

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. п. 200.1, 200.4 ст. 200).

З огляду на викладене, вимоги Кодексу щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із Кодексом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Кодекс пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні спірних податкових повідомлень-рішень правомірними, та відповідно, відсутності права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість підряднику в ціні виконаних робіт; не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі, яких позивачем сформовано спірну суму бюджетного відшкодування ПДВ та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації за жовтень та листопад 2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний