Ухвала суду № 39721066, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/53165/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року

у справі № 804/4082/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 15.03.2013 року №000172200 та №000162200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтеркерама» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах за період з 01.10.2011 року по 30.10.2011 року, з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, відповідачем складено акт від 26.02.2013 року за №124/22-33184723, яким встановлено порушення п. 33.1 ст. 33, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ по деклараціях за жовтень 2011 року, травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року на загальну суму 1307612,83 грн.

На підставі акта перевірки 15.03.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - №000172200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1305412,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 326352,00 грн.; - №000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2201,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 550,38 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податкових накладних, які складені постачальниками позивача в попередніх податкових періодах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно з п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включені у податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за травень 2012 року, за липень 2012 року, за серпень 2012 року податкові накладні за періоди інші ніж звітні, однак в межах 365 днів.

Разом з вказаними деклараціями позивачем подано Додатки 8, у яких заявлено про порушення продавцем (постачальниками Приватного акціонерного товариства Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтеркерама») порядку заповнення та/або реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Посилання податкового органу на те, що позивачем не було надано підтверджуючих первинних документів до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну від 19 листопада 2011 року по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року спростовуються наявною у справі копією вказаної заяви, у якій позивачем замість зазначення кількості доданих до заяви первинних документів, підтверджуючих факт отримання товарів (послуг), проставлений прочерк. Первинні документи до даної заяви були надані позивачем відповідачу у паперовій формі, про що свідчить лист про надання документів від 23 листопада 2011 року за вих. №04/251 з відбитком штемпелю відповідача про прийняття листа.

Крім того, податкові періоди травень, липень і серпень 2012 року раніше були перевірені відповідачем з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника, якою жодних порушень щодо порядку формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у цих податкових періодах перевірками не було встановлено. За результатами цих перевірок позивач отримав бюджетне відшкодування ПДВ на банківський рахунок.

Таким чином, податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача як платника податків.

Оскільки в недодержання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 804/4082/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук