Ухвала суду № 39721024, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/10843/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О. І, Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолуцький літейно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області про скасування наказу та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолуцький літейно-механічний завод" (далі - ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області (далі - ДПІ у м. Красному Лучі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення та скасувати наказ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року позов ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Красному Лучі залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Красному Лучі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Красному Лучі з 19.10.2012 року по 25.10.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Метал-Буд». За результатами перевірки складено акт від 26.10.2012 року №479/22-33366357.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 1460570 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 1460570 грн.; - п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту у сумі 345396 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. у сумі 140152 грн., за травень 2012 року у сумі 9600 грн., за липень 2012 року у сумі 195644 грн.; - вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 21.12.2010 року, №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 року, № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 року, №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 25.01.2011 року. №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року №197/18935); наказ ДПА України від 29 березня 2003 року №143 затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на прибуток (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року. за №271/7592); наказ ДПА України від 28.02.2011 року № 114, яким затверджено форму податкової звітності з податку на прибуток; - п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІУ; ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0000622342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431745 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 345396рн. 00 коп. та штрафні санкції - 86349 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0000612342, яким позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 383400 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 306720рн. 00 коп. та штрафні санкції - 76680 грн. 00 коп..

Зазначена перевірка була проведена відповідно до наказу від 19.10.2012 року №491 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» та наказу № 497 від 24.10.2012 року «Про внесення змін до наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод"» на підставі пп 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідач не надав належних доказів існування обставин, передбачених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК, на час прийняття оскаржуваного наказу від 19.10.2012 року №491 та не довів фактів надіслання позивачу обов'язкового письмового запиту та ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Отже, відсутність у відповідача передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК необхідних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, свідчить про неправомірність оскаржуваного наказу ДПІ №491 від 19.10.2012 року, а тому цей наказ підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки наказ ДПІ №491 від 19.10.2012 року є неправомірним, то наказ відповідача №497 від 24.10.2012 року, яким внесено зміни щодо строку проведення перевірки та періоду за який проводиться перевірка, та який є похідним від наказу №491 від 19.10.2012 року, є також неправомірним, а тому зазначений наказ підлягає скасуванню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» та ТОВ «Константа-Метал-Буд» 01.03.2012 року було укладено договір купівлі-продажу №12. Виконання, реальність та товарність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На підставі п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно із п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із п. е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій визначено, що підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ та сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи по зазначеному вище договору відповідають вимогам передбачених ч. 2 ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість та не включенню до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 року №0000622342 та №0000612342.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров