Ухвала суду № 39721023, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/10828/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О. І, Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Луганський облавтодор") звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року позов ДП "Луганський облавтодор" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року апеляційну скаргу Ленінської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Ленінська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Луганський облавтодор" у задоволенні позову.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з реорганізацією на Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Ленінською МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Луганський облавтодор" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №268/22/31995774 від 26 червня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ДП "Луганський облавтодор" вимог п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 1615293, 00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 14236, 00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 851914, 00 та занижено податок на прибуток у сумі 1572771, 00 грн., занижено податок на прибуток за 2011 рік у сумі 151871, 00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 1930422, 00 грн.

На підставі акта перевірки Ленінською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2012 року: №0000162220, яким ДП "Луганський облавтодор" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2467207, 00 грн.; №0000152220, яким ДП "Луганський облавтодор" нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1738878, 00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 396751, 75 грн.; №0000142220, яким ДП "Луганський облавтодор" нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1930422, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 469773, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "Луганський облавтодор" та ТОВ "Будівельно-виробниче підприємство "Строітель-Плюс" укладено договір поставки №121 від 11 січня 2006 року. Реальне виконання договору підтверджено первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, рахунками-фактурами, залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання продукції, податковими накладними. Оплата отриманого товару підтверджена платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1.п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ДП "Луганський облавтодор" підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами та не порушено вимог податкового законодавства при здійсненні господарських правочинів з контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка ДП "Луганський облавтодор" була проведена згідно наказу Ленінської МДПІ №301 від 01 червня 2012 року, прийнятого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на виконання постанови ст. слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 15 травня 2012 року, винесеної у кримінальній справі №69-0146.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Ленінською МДПІ не надано доказів набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі №69-0146, а тому у Ленінської МДПІ були відсутні підстави приймати податкові повідомлення рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Луганський облавтодор".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров