Ухвала суду № 39720979, 06.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 травня 2014 року м. Київ В/800/1897/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Моторного О.А., Нечитайла О.М., Рибченка А.О., Цвіркуна Ю.І., перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/39097/13 у справі № 826/4927/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/39097/13.

Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/39097/13 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства щодо наслідків ненадання платником податку документів на запит податкового органу - нарахування податкових зобов'язань.

На підтвердження зазначеного позивач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 К/9991/21954/11 та від 25.11.2013 К/800/14908/13, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зокрема, у справі № 2а/0570/17028/2012 (К/800/14908/13), як і у справі № 2а-4310/10/2370 (К/9991/21954/11), переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд погодився з позицією останніх про те, що платником податку не надано належних доказів щодо реальності здійснення операцій, оскільки останнім на спростування доводів податкового органу щодо необґрунтованості податкової вигоди, не надано належних доказів щодо реальності здійснення операцій, документів про підтвердження виконання господарських зобов'язань у взаємовідносинах з контрагентом.

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що доводи податкового органу про необґрунтованість податкової вигоди спростовані наявними в матеріалах справи документами, достатніх для встановлення обставин справи щодо реальності господарських операцій, внаслідок чого погодився з висновком попередніх інстанцій про те, відмова позивачем у вимозі податкового органу надати інші документи, яка (відмова) крім іншого належним чином не оформлена з боку податкового органу, не може розцінюватись як відсутність у платника податку підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентом.

Тобто, ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом доказування у яких становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення платником податку податкової вигоди, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/39097/13 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Моторний О.А.

Нечитайло О.М.

Рибченко А.О.

Цвіркун Ю.І.