Постанова № 39720378, 09.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 904/8172/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2014у справіГосподарського суду Дніпропетровської областіза позовом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"провизнання правочину недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Ременюк Ю.В. (дов. від 02.12.13 № 14-292 юр),

відповідача: Лосєв Д.В. (дов. від 23.01.14 № 52-16/47),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 17.03.2014 р. господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено, визнано недійсним правочин, оформлений заявою ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" №5008/1 від 27.09.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 246369, 14 грн., проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 13.05.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, за умовами договору від 23.12.2010 р. №156S11/408д., укладеного між ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", останнє взяло на себе зобов'язання здійснити постачання та транспортування коксо-доменної суміші, а відповідач - оплачувати вартість прийнятого обсягу коксо-доменної суміші та витрати по її транспортуванню.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок - фактуру від 30.05.2013 року № 9000515823 на суму 336072 грн.

25.01.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір №331/230а, згідно якого останній зобов'язався здійснювати транспортування коксо-доменної суміші, а позивач - сплачувати вартість послуг за транспортування.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна транспортування становить 2,75 грн. без ПДВ за 1000 м3.

Строк дії договору відповідно до п. 8.1 договору до 31.12.2011 року, який подовжувався додатковими угодами до договору №3 від 29.12.2011 року, №4 від 30.03.2012 року, №5 від 01.05.2012 року.

Додатковою угодою від 01.05.2012 рок № 5 строк дії договору встановлено по 01.10.2012 року.

Листом від 29.10.2012 року № 52-43/7542 відповідачем на адресу позивача направлено проект додаткової угоди № 6 від 01.10.2012 року до договору №331/230а, який був повернутий останнім без узгодження листом від 14.12.2012 року № 03-8787, оскільки окрім пропозиції подовжити дію договору, проект передбачав суттєву зміну ціни транспортування коксо - доменної суміші шляхом її підвищення з 2,75 грн. без ПДВ до 36,06 грн. без ПДВ за транспортування 1000 м3.

Листами від 14.12.2012 року № 03-8787 та від 17.12.2012 року №03-8867 ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" було надіслано свій проект додаткової угоди №6, в якому запропоновано свою ціну транспортування. Проте, зазначений проект також залишився неузгодженим.

Після закінчення 01.10.2012 року строку дії договору №331/230а відповідач продовжував транспортувати коксо-доменну суміш та виставляв рахунки № 1912 від 27.06.2013 року, № 2242 від 31.07.2013 року, але вже за новою непогодженою ціною, які не були оплачені позивачем з посиланням на те, що вони є недійсними, про що було повідомлено відповідача листом № 3212-10159 від 05.06.2013 року.

У серпні 2013 року ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" направлено заяву від 27.09.2013 року № 5008/1 про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 246369,14 грн. за договорами від 23.12.2010 року №156S11/408д та від 25.01.2011 року №331/230а.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку заважає на те, що за змістом ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 203, 215, 632 ЦК України, встановленого судами факту, що зміна ціни за договором № 331/230а не передбачена, а додаткова угода № 6 до договору сторонами не була узгоджена, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що за наявності заперечень позивача щодо дійсності зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у заяві про зарахування однорічних зустрічних вимог сума є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Приймаючи до уваги зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 13.05.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/8172/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.