Постанова № 39720374, 10.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 904/8103/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 рокуу справі№ 904/8103/13господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"провизнання правочину недійсним

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ременюк Ю.В. дов. № 14-292юр від 02.12.2013 року,- відповідача:Лосєв Д.В. дов. № 52-16/47 від 23.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі за текстом - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") про визнання правочину недійсним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року у справі № 904/8103/13 позовні вимоги задоволено: визнано недійсним правочин, оформлений заявою відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" № 5006 від 10.07.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 89 702, 86 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року у справі № 904/8103/13 апеляційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року у справі № 904/8103/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 526, 642, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України, ст. 1, 12, 15, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2014 року № 03-05/924 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/8103/13 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Дроботова Т.Б., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 10.07.2014 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.07.2014 року № 03-05/944 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/8103/13 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Ходаківської І.П., Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в серпні 2013 року відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" направлено заяву № 5006 від 10.07.2013 року про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 89 702, 86 грн. за договорами № 156S11/408д від 23.12.2010 року, № 331/230а від 25.01.2011 року. На підставі зазначеної заяви відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Положеннями ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 23.12.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 156S11/408д від 23.12.2010 року , за умовами якого позивач зобов'язався здійснити постачання та транспортування коксо-доменної суміші, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість прийнятого обсягу коксо-доменної суміші та витрати по її транспортуванню.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, за результатом виконаних зобов'язань за договором № 156S11/408д від 23.12.2010 року позивач виставив відповідачу на оплату рахунки-фактури № 9000502250 від 26.04.2013 року на суму 1 185 900, 00 грн., № 9000515823 від 30.05.2013 року на суму 336 072, 00 грн., однак відповідач не розрахувався з позивачем, внаслідок чого має грошове зобов'язання за договором № 156S11/408д від 23.12.2010 року на вказану суму.

25.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 331/230а, згідно п. 1.1. якого відповідач зобов'язався здійснювати транспортування коксо-доменної суміші, а позивач - сплачувати вартість послуг за транспортування.

Положеннями п. 5.1. Договору сторони обумовили ціну транспортування за 1 000 м. куб. - 2, 75 грн. без ПДВ.

Згідно п. 8.1. Договору обумовлений строк його дії, а саме до 31.12.2011 року, який подовжувався додатковими угодами до договору № 3 від 29.12.2011 року, № 4 від 30.03.2012 року, № 5 від 01.05.2012 року.

Строк дії договору, згідно п. 1 додаткової угоди № 5 від 01.05.2012 року, сторонами погоджено по 01.10.2012 року.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і обов'язки відповідно до договору. Частиною сьомою статті 180 Господарського кодекс України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Господарськими судами встановлено, що відповідач листом № 52-43/7542 від 29.10.2012 року направив на адресу позивача проект додаткової угоди № 6 від 01.10.2012 року до договору № 331/230а, який не був узгоджений позивачем, оскільки окрім пропозиції подовжити дію договору містив суттєву зміну ціни транспортування коксо-доменної суміші шляхом її підвищення з 2, 75 грн. без ПДВ до 36, 06 грн. без ПДВ за транспортування 1 000 м. куб. та був повернутий відповідачу листом № 03-8787 від 14.12.2012 року.

Також, позивач листами вих. № 03-8787 від 14.12.2012 року, № 03-8867 від 17.12.2012 року надіслав свій проект додаткової угоди № 6 до договору № 331/230а, в якому запропонував свою ціну транспортування, однак які відповідачем були залишені неузгодженими.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що не зважаючи на неузгодженість між сторонами істотних умов договору, таких як ціна транспортування, за обставин закінчення 01.10.2012 року строку дії договору № 331/230а від 25.01.2011 року, відповідач продовжував транспортувати коксо-доменну суміш та виставляв рахунки за таке транспортування, але вже за іншою ціною, яка не була погоджена сторонами.

Так, судами встановлено, що виставлені відповідачем рахунки № 3109 від 31.10.2012 року, № 3393 від 30.11.2012 року, № 3658 від 31.12.2012 року, № 222 від 31.01.2013 року, № 503 від 28.02.2013 року, № 768 від 31.03.2013 року, № 1240 від 30.04.2013 року, № 1559 від 31.05.2013 року, № 1912 від 27.06.2013 року не були сплачені позивачем, оскільки позивач вважає їх недійсними, про що повідомляв відповідача листом вих. № 3212-10159 від 05.06.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Судома встановлено, що умовами договору № 331/230а зміна ціни не передбачена, а додаткова угода № 6 до договору так і не була погоджена сторонами.

За приписами ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року у справі № 904/8102/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року, у задоволенні зустрічного позову відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання вчиненим правочину щодо внесення змін до договору на транспортування коксо-доменної суміші № 331/230а від 25.01.2011 року відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати дійсними вимоги відповідача до позивача щодо заборгованості останнього за договором на транспортування коксо-доменної суміші № 331/230а від 25.01.2011 року у сумі 89 702, 86 грн., що відповідно виключає можливість зарахування зустрічних однорідних вимог.

Положення ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи приписи ст. ст. 203, 215, 601 Цивільного кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання недійсним правочину, оформленого заявою відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" № 5006 від 10.07.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 89 702, 86 грн. з огляду на те, що вказана вимога не є безспірною та відповідно такою строк виконання якої настав в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року у справі № 904/8103/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 року у справі № 904/8103/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко