Рішення № 39720215, 08.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа № 911/1993/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат", м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари", м. Буча

про стягнення 44707,34 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (надалі відповідач) про стягнення 44707,34 грн., з яких: 37288,62 грн. основного боргу, 3100,83 грн. інфляційних втрат, 764,56 грн. 3% річних та 3553,33 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 08.07.2013 р. № 77/Р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.06.2014 р.

Присутній у судовому засіданні 17.06.2014 р. представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду від 30.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2014 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 08.07.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 30.05.2014 р. та 17.06.2014 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень з підписом представника відповідача у графі «вручено», в судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, суд

встановив:

08 липня 2013 року між ТОВ "Житомирський картонний комбінат" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Бучанський завод склотари" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №77/Р (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві картон гофрований та ящики власного виробництва з гофрокартону (надалі продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість продукції зазначається в видаткових накладних, які супроводжують товар. Загальна кількість продукції визначається підсумком фактично поставленої кількості продукції згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього договору.

Ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором та є його невід'ємною частиною (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.3 договору розрахунки за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п. 9 договору на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 8.5. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним: в частині поставки продукції до 31.12.2013 р., в частині розрахунків - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за отриману продукцію.

На виконання умов договору поставки №77/Р від 08.07.2013 р., позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 71087,54грн., що підтверджується підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток юридичних осіб видатковою накладною №0-00003154 від 04.09.2013 р. на суму 40837,52 грн. та підписаною представниками сторін та скріпленою відтиском штампу позивача видатковою накладною №0-00002571 від 23.07.2013 р. на суму 30250,02,00 грн.

Факт отримання відповідачем - ТОВ "Бучанський завод склотари" товару за видатковою накладною №0-00002571 від 23.07.2013 р. на суму 30250,02грн. через представника підтверджується наявними в матеріалах справи копією зазначеної накладної, яка містить підпис представника відповідача в графі "отримав(ла)" та копією довіреності №БЗС 749 від 22.07.2013 р., яку видано відповідачем ОСОБА_1 на отримання від позивача товару. Вказана довіреність підписана керівником та головним бухгалтером відповідача, та містить відтиск печатки ТОВ "Бучанський завод склотари".

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

З п. 3.3. договору вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем за товар поставлений за вказаними вище видатковими накладними протягом 30 календарних днів з дати поставки.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором поставки у частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 33798,92 грн., при поставці товару на суму 71087,54 грн.

З огляду на вищевказані обставини, у відповідача, станом на дату судового засідання, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 37288,62 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 37288,62 грн. до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за поставлений позивачем за договором поставки №77/Р від 08.07.2013 р. товар в розмірі 37288,62 грн., при поставці товару на суму 71087,54 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Житомирський картонний комбінат" у розмірі 37288,62 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 37288,62 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3100,83грн. інфляційних втрат, 764,56 грн. 3% річних та 3553,33 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, за період з 05.10.2013 р. по 23.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 764,56 грн. задовольняє повністю, оскільки аналогічний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, за період з 05.10.2013 р. по 23.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3100,83 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.5. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми поставки сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.7. договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій, визначених цим договором, не обмежується шістьма місяцями та нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, за період з 05.10.2013 р. по 23.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3553,33 грн. задовольняє повністю, оскільки аналогічний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37288,62 грн. боргу, 764,56 грн. 3% річних, 3553,33 грн. пені та 3100,83 грн. інфляційних втрат, загалом 44707,34 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, буд. 84; код ЄДРПО України 30530431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (10019, Житомирська область, м. Житомир, Корольовський район, Майдан Станишівський, буд. 7; код ЄДРПО Україна 33644098) - 37288 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 62 коп. боргу, 3553 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят три) гривні 33 коп. пені, 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 56 коп. 3% річних, 3100 (три тисячі сто) гривень 83 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.07.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін