Ухвала суду № 397183, 08.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

08 листопада 2006 р. Справа № 25/318

к/с № 14258/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Суддів Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання Буряк І.В.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача Коновалова Т.В., дов. від 08.11.2006р.№ 7149/9/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Дніпровському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва

від від 09.11.2005р.

та ухвалу  Київського апеляційного господарського суду

від 24.01.2006 р.

у справі № 25/318

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агро-Каст»

до Державної податкової інспекції у

Дніпровському районі м. Київа

про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Каст» (надалі- позивач, ТОВ «Агро-Каст») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2005р. № 0000702302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 787,00 грн. у тому числі 14 525,00 грн. - за основним платежем та 7 262,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09.11.2005р. (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді - Сотніков С.В., Лосєв А.М.) у справі № 25/318 позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 23.05.2005р. № 0000702302/0, стягнуто з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Каст» 203,00 грн. судових витрат.

В основу правової позиції господарських судів першої та апеляційної інстанції було покладено зокрема наступні аргументи:

- в частині невключення до складу валових доходів суми 3 802,00 грн., то господарськими судами встановлено, що ціни, встановлені позивачем на реалізовану продукцію по господарським операціям, що перевірялись - є звичайними та відповідають механізму ціноутворення по операціям, де контрагенти- пов'язані особи (пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- щодо висновкі в акту перевірки про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту в серпні 2002р. суми податку на додану вартість згідно податкової накладноїНОМЕР_1, то господарські суди попередніх інстанцій встановили невідповідність встановлених відповідачем юридичних фактів на яких грунтувались його доводи про правомірність зменшення податкового кредиту за вказаним звітним документом, дійсним обставинам справи, таким чином судами встановлена наявність підстав для задоволення позову в цій частині;

- крім того, господарськими судами резюмовано про безпідставність проведення позапланової перевірки позивача з питання обгрунтованості віднесення до податкового кредиту та обчислення податкового зобов'язання сум ПДВ, відображених в декларації по ПДВ за серпень 2002р. (акт від 15.10.2002р. № 6373/23-532/75), оскільки дана перевірка була проведена з порушенням нормативно-правового припису п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 24.02.2006р. № 337/9/10-007, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом при прийнятті оспорюваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права України, а саме п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.26, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 69, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечень на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від позивача не надійшло.

Позивач у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не вказав, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримав доводи касаційної скарги та просив скасувати судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.05.2005р., № 0000702302/0, яким позивачу, відповідно до п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21 787, 50 грн., у т.ч. 14 525,00 грн. - основного платежу та 7 262, 50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки № 2811/23-30553155 від 23.05.2005р. (надалі акт перевірки) ( в оскаржуваній частині) про:

- ненарахування податку на додану вартість в сумі 760,00 грн. в результаті реалізації ріпаку ТОВ "'Укрпродекспорт", яке є пов'язаною особою.

- неправомірного включення до складу податкового кредиту в серпні 2002р. суми податку на додану вартість згідно податкової накладної НОМЕР_1, отриманої від приватного підприємця ОСОБА_1. Оскільки відповідно до отриманої відповіді Підволочиського відділення Гусятинської МДПІ останній не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, на обліку в податковій інспекції не перебував і не перебуває, та не є платником податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, а саме.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач і його контрагент ТОВ "Укрпродекспорт" є пов'язаними особами. Таким чином, сума доходу для цілей оподаткування податком на прибуток від операції з реалізації ріпаку зазначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги.

Поняття звичайної ціни та порядок її визначення встановлюються положеннями п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій проаналізовано копії податкових накладних, які отримані позивачем в період червень-липень 2002р. за угодами купівлі-продажу насіння ріпаку з іншими суб'єктами господарювання та встановлено, що вартість одиниці продукції (за тону насіння ріпаку) на ідентичний (однорідний) товар за договором від 26.02.2002р. № 26/6 між ТОВ "Укрпродекспорт" та ТОВ "Агро Каст" вища ніж встановлені іншими угодами, укладеними на момент продажу такої продукції.

Таким чином, здійснивши юридичну кваліфікацію спірних правовідносин на відповідність положенням профільного законодавства, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що ціна, визначена позивачем на товар для контрагента, ТОВ "Укрпродекспорт" сформована із врахуванням законодавчих вимог щодо ціноутворення для пов'язаних осіб.

З огляду на це, правова позиція господарського суду першої інстанції, підтримана апеляційним господарським судом про неправомірність висновку, викладеного в акті перевірки щодо заниження позивачем валового доходу в 3 кварталі 2002р. на суму 3 802,00 грн. від операцій з продажу насіння ріпаку ТОВ "Укрпродекспорт" та донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 760,00 грн. - визнається судовою колегією Вищого адміністративного суду України обгрунтованою.

По епізоду, де оспорюється правомірність віднесення до складу податкового кредиту в серпні 2002р. суми податку на додану вартість згідно податкової накладної НОМЕР_1, отриманої від приватного підприємця ОСОБА_1, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, керувались наступними доказами для встановлення об'єктивності позицій сторін.

1) Листом Підволочиського відділення Гусятинської МДПІ, яким встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, на обліку в інспекції не перебував і не перебуває, а також не є платником податку на додану вартість.

2) Відповіддю Підволочиської районної держадміністрації на запит місцевого господарського суду, за змістом якої ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.06.2001р. і його підприємницьку діяльність скасовано 18.11.2003р.

3) Відповіддю Підволочиського відділення Гусятинської МДПІ на запит господарського суду першої інстанції щодо постановки на податковий облік ОСОБА_1., та реєстрації його платником податку на додану вартість в період липень-вересень 2002р., за змістом якої станом на 10.10.2005р. ОСОБА_1 не перебуває на податковому обліку в даному відділенні.

Крім того, господарські суди послались на дані позапланової перевірки позивача з питання обгрунтованості внесення до податкового кредиту та обчислення податкового зобов'язання сум ПДВ за результатами якої було складено акт від 15.10.2002р. № 6373/23-532/75, саме за висновками якого відповідачем зменшено бюджетного відшкодування на 1666,67 грн., оскільки виявлено неправомірне віднесення суми ПДВ за податковою накладною виписаною неплатником ПДВ, а саме підприємцем ОСОБА_2, який є платником єдиного податку та визнано обґрунтованою суму ПДВ, віднесену до складу податкового кредиту в серпні 2002р., в тому числі суму 13 727,00 грн. за податковою накладною НОМЕР_1 (спірною в даному випадку) та резюмували про правомірність віднесення позивачем вказаної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у відповідності до нормативно-правового припису ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наявність підстав для скасування судових рішень в цій частині з направленням справи на новий розгляд, а саме.

Як вбачається з відповіді Гусятинської МДПІ НОМЕР_2 на лист ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.05.2005р., (арк. 133) ПП ОСОБА_1, не є зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, на обліку у інспекції не перебуває і не перебував та не є платником податку на додану вартість.

За даними Державного реєстратора Підволочиської районної держадміністрації (відповідь НОМЕР_3, на запит Господарського суду м. Києва, арк. 146) ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець 18.06.2001р., а його підприємницьку діяльність скасовано 18.11.2003р.

Згідно довідки Підволочиського відділення Гусятинської МДПІ Тернопольської області від НОМЕР_4, ОСОБА_1 арк. 148) станом на 10.10.2005р. не перебуває на податковому обліку у вказаному відділені.

Відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Тобто, згідно наведеної правової дефініції, необхідною умовою для нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних - є факт реєстрації платником податку на додану вартість у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Як зазначено вище, господарськими судами попередніх інстанцій було наведено ряд доказів що встановлювали факт реєстрації ОСОБА_1., як фізичної особи-підприємця, проте з даних доказів та висновків судових інстанцій не вбачається можливості дійсного доведення факту реєстрації даної особи як платника податку на додану вартість.

З огляду на це, неповне встановлення судами попередніх інстанцій цих обставин справи є порушенням ст.ст.70,86 КАС України. Зазначене порушення норми процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи та в силу ст.220 КАС України не може бути усунене судом касаційної інстанції, а відтак відповідно до частини 2 ст.227 КАС України є підставо для скасування постановлених у справі судових рішень у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Київа від 24.02.2006р. № 337/9/10-007 на постанову господарського суду м. Києва від 09.11.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 р. у справі № 25/318 задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду м. Київа від 09.11.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 р. у справі № 25/318 - скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 23.05.2005р. № 0000702302/0 на суму 13 727,00 грн. Справу в цій частині відправити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3. В решті постанову Господарського суду м. Києва від 09.11.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 р. у справі № 25/318 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.М. Нечитайло

Судді М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук

Л.В. Ланченко

О.І. Степашко