Ухвала суду № 39717077, 29.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 рокусправа № 804/12426/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 804/12426/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсі-Тур» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсі-Тур» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30 серпня 2013 року №0001302201, яким зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73412,00грн. та №0001312201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127573,75 грн., в тому числі за основним платежем - 102059,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25514,75грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 09 серпня 2013 року №313/221/37370644 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за угодами купівлі-продажу за період з 01 березня 2013 року по 30 квітень 2013 року. Вважає рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. На думку позивача, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають дійсності, оскільки, позивач вправі здійснювати продаж товарів та послуг за цінами й тарифами, встановленими ним самостійно чи на договірній основі, в тому числі й здійснювати такий продаж за цінами, нижчими від ціни їх придбання (формування), оскільки реалізацію товарів та послуг за нижчими від їх собівартості цінами не заборонено діючим законодавством, якщо такі ціни встановлюються підприємствами самостійно чи на договірній основі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п. 198.3, ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 175471,00 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2013 на суму 29500,00грн., березень 2013р. на суму 54695,00 та за квітень 2013 р. на суму 91276,00 грн.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 01 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсі-Тур» зареєстровано Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та з 04 квітня 2011 року перебуває на податковому обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. На підставі наказу відповідача від 29 липня 2013 року №66 згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78; п.79.1 ст.79 та ст. 20 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за угодами купівлі-продажу за період з 01 березня 2013 року по 30 квітня. За результатами перевірки складено акт №313/221/37370644, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п. 198.3, ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість у розмірі 175471,00 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2013 на суму 29500,00 грн., березень 2013р. на суму 54695,00 та за квітень 2013 р. на суму 91276,00 грн. (а.с.33). На підставі акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.228. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового кодексу України - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно до пункту 136.1 статті 136 розділу III Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" № 290 від 29.11.1999 року (далі - Наказ № 290), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій) (пункт 5 Наказу № 290).

Згідно з наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення стандарту) бухгалтерського обліку" № 318 від 31.12.1999 року (далі - Наказ № 290) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (пункт 10).

Згідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" , вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. Відтак, суб'єкти господарювання під час проведення експортних операцій застосовують контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Таким чином, висновок відповідача, що експортні операції позивача не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), що призвело до мінімізації податкових зобов'язань, суд вважає необґрунтованим, оскільки, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Позивач вправі здійснювати продаж товарів та послуг за цінами й тарифами, встановленими ним самостійно чи на договірній основі, в тому числі й здійснювати такий продаж за цінами, нижчими від ціни їх придбання (формування), оскільки реалізацію товарів та послуг за нижчими від їх собівартості цінами не заборонено діючим законодавством, якщо такі ціни встановлюються підприємствами самостійно чи на договірній основі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсі-Тур» від реалізації товару було отримано дохід та сплачено податки, що підтверджується митними деклараціями, актами виконаних робіт, банківськими виписками та податковими накладними, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 804/12426/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко