Ухвала суду № 39717075, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 804/3609/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №804/3609/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и В :

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 70 126, 24 грн. за лютий 2014 року. В обґрунтуванні заявлених вимог, позивач посилається на те, що ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування», в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не відшкодувало управлінню ПФУ фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії (за списком №2), яку призначено колишнім працівникам підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована обов'язком підприємства відшкодовувати Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції вирішено справу у відсутність представника підприємства, в той час як підприємство клопотало перед судом про відкладення розгляду справи. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом повністю не досліджено правильність проведення розрахунків, які підлягають стягненню з підприємства.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з" цієї статті (ч.2 ст.13 Закону).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000р. №1461 частину 2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено та одночасно цим же

Законом доповнено статті 2 та 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» пунктами, якими встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б»-«з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме, Законом №1461 доповнено пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом четвертим відповідно до якого об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також Законом №1461 встановлено розмір збору з зазначеного об'єкту оподаткування - 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (ст..4 Закону).

Таким чином, відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з", ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 від 19.12.2003 р. зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зберігається зазначений вище порядок відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про те, що державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» зобов'язане сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розміру від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки Фонду, про що не заперечував відповідач, підприємство було зобов'язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції.

Встановивши обставини справи, які свідчать про те, що підприємством не виконано свого обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не може бути підставою для скасування судового рішення з наступних підстав. Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне вирішення судом першої інстанції справи, то вказані доводи відповідача щодо розгляду справи у відсутність сторони, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Крім цього, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не повністю перевірено правильність проведення пенсійним органом розрахунків, натомість, в якій частині судом не дослідженні ці розрахунки, заявник апеляційної скарги не зазначає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №804/3609/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк