Постанова № 39717070, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 1170/2а-2316/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства

у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 18 грудня 2013 року,

у справі № 1170/2а-2316/12

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Держземагенства

у Кіровоградській області

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання

рішення суду про поновлення на роботі та моральної шкоди, -

встановив: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області (далі - Відповідач), у якому просив визнати неправомірними дії Відповідача щодо невиконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 року в частині негайного поновлення його на роботі; та стягнути з ГУ Держземагентства середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.07.2009 року по 23.12.2010 року у зв'язку з затримкою, з вини Відповідача, виконання рішення суду від 06.07.2009 року про негайне поновлення на роботі, в сумі 32.043,71 грн., а також 20.000,00 грн. моральної шкоди. Також просив суд вирішити питання щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу відповідно до ст. 94 КАС України в сумі 1.500,00 грн. (а. с. 39-41).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 р. по справі № 2-а-147/08/1170 за період з 31 липня 2009 року по 23 грудня 2010 року включно в розмірі 9.735,00 грн. (дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять грн. 00 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанова суду обґрунтована тим, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт безпідставного невиконання Відповідачем постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

В той же час, оскільки обов'язок виконання вищевказаної постанови в частині поновлення Позивача на посаді виник у Головного управління Держкомзему з часу отримання повного тексту рішення, як підстави для такого поновлення, тобто - з 31.07.2009р., то саме з цієї дати має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а не з 07.07.2009 року, як наполягав Позивач.

При цьому, для розрахунку загальної суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню, суд використав середньоденний заробіток, визначений постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009р.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту понесення моральної шкоди, та відмовив у задоволенні цієї частини вимог. Аналогічного висновку дійшов суд і щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення про поновлення на роботі у розмірі 15.914.16 грн. без утримання податків та обов'язкових платежів та стягнути моральну шкоду 20.000,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з огляду на порушення його прав за період з 07.07.2009 року, коли Відповідач повинен був поновити його на посаді відповідно до постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009р., та до 23 грудня 2010 року включно, коли було виконано рішення суду про негайне поновлення його на роботі, розмір втраченого ним заробітку має складати саме 15.914,16 грн. Спонукання за таких обставин звертатись до суду за захистом порушених прав та залишення його на тривалий час без засобів існування у зв'язку з не поновленням на роботі, за позицією Позивача, і свідчить про спричинення Відповідачем моральної шкоди, яка і має бути відшкодована.

Не погодився з рішенням суду першої інстанції Відповідач - Головне управління Держземагенства, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою пропуск строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався ще 10.08.2009 року. При цьому Позивачем не надано до суду жодного доказу щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду. Звертають увагу на те, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року залишено без розгляду аналогічні позовні вимоги і повторне звернення з таким позовом процесуальним законодавством виключається.

Відповідач - Головне управління Держземагенства, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, клопотань про перенесення її розгляду до суду не направляв.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача - Головного управління Держземагенства, не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу Позивача - ОСОБА_1, слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та сторонами визнано, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу використання, оцінки та організації ринку земель Кіровоградського обласного головного управління земельних ресурсів (на даний час - Головного управління Держземагенства) з 26.05.2008 року, стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Постанова в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць звернена до негайного виконання.

Справа розглядалась за участю сторін. (а. с. 42-43).

Факт звернення ОСОБА_1 до Відповідача щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та факти подальшого звернення з цього питання і до прокуратури - сторонами визнається.

Обставини несвоєчасного виконання Відповідачем зазначеного рішення суду, навіть після накладення на нього за постановами державного виконавця штрафів, - Головним управлінням Держземагенства не спростовується та не оспорюється, оскільки лише 24.12.2010р. Відповідачем, на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 року та вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду від 10.12.2010 року, винесено наказ № 204-к, яким скасовано наказ від 26.05.2008 року № 95-к та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу використання, оцінки та організації ринку земель Кіровоградського обласного управління земельних ресурсів з 26.05.2008 року (а. с. 88).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Головне управління Держкомзему лише 31.07.2009 року отримало повний текст рішення про поновлення Позивача на роботі, то саме з цієї дати має відбуватись нарахування втраченого середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу, а не з 07.07.2009 року, як наполягав ОСОБА_1

При цьому, суд самостійно провів розрахунок загальної суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь Позивача, використовуючи середньоденний заробіток, визначений постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2009р. - 27,50 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту понесення моральної шкоди, та відмовив у задоволенні цієї частини вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності порушеного права Позивача та необхідності поновлення порушених прав, однак вважає, що строк поновлення порушених прав має відбуватись з урахуванням приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та у межах повноважень суду щодо цього, передбачених статтею 162 КАС .

Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Зокрема, статтею 76 Закону № 606 визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз вказаних правових норм та фактичні обставини справи, визнані сторонами, а саме - зазначення у постанові суду про негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі, резолютивна частина якої проголошена в присутності сторін, та вимагання Позивача виконати постанову суду у цій частині негайно, дає колегії суддів підстави дійти висновку щодо протиправності дій Відповідача, які полягають у безпідставній затримці виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, та наявності у Позивача права на поновлення порушених прав шляхом виплати йому середнього заробітку за час затримки, у нашому випадку - з 07.07.2009 року, дня поновлення на роботі - та по 24.12.2010 року, дня фактичного видання наказу про поновлення на роботі, оскільки саме цей період і визначає час вимушеного прогулу Позивача з вини Відповідача, який безпідставно ухилявся від виконання рішення суду про поновлення на роботі як у добровільному та і примусовому порядку.

Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки Головне управління Держкомзему лише 31.07.2009 року отримало повний текст рішення про поновлення Позивача на роботі, то саме з цієї дати має відбуватись нарахування втраченого середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу, визнається колегією суддів помилковим, оскільки він протирічить приписам статті 76 Закону № 606, якою визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Адже законодавець не пов'язує обов'язок виконання рішення суду про поновлення на роботі з датою отримання такого рішення, більш того, за заявою суб'єкта владних повноважень, а прямо зазначає про необхідність негайного його виконання.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення Позивачем факту понесення моральної шкоди за вищевказаних обставин.

Частиною 2 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Як зазначено у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом беззаперечно встановлено, що у зв'язку з неправомірними діями Відповідача ОСОБА_1 у період з 07 липня 2009 року по 24 грудня 2010 року (півтора роки після поновлення на роботі) не міг приступити до виконання своїх обов'язків, як наслідок, не отримував заробітної плати, тим самим був позбавлений коштів для існування.

Вказані протиправні дії Відповідача змусили Позивача змінити звичний уклад життя, який, будучи інвалідом третьої групи, мав обмежувати себе у отриманні належного лікування та харчування в зв'язку з недопущенням до робочого місця та не отриманням зарплати. Також Позивач змушений був звертатись зі скаргами в різні установи, у тому числі і до прокуратури, звертатись з позовом до суду, де розгляд судової справи тривав значний час, що, як зазначає Позивач, спричинило моральні страждання, набуло певного резонансу та вплинуло на відносини з оточуючими.

За таких обставин колегія суддів вважає про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 5.000,00 гривень.

Оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вищевказані обставини враховані не були та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення вимог ОСОБА_1

Щодо посилання Відповідача - Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області на безпідставне неврахування судом першої інстанції таких обставин, як пропуск Позивачем без поважних причин строків звернення до суду та не врахування ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року, якою аналогічні вимоги Позивача залишені без розгляду, колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Своїми ухвалами від 20 липня 2011 року (а. с. 1, 2) та 13 вересня 2013 року (а. с. 103, 104) Кіровоградський окружний адміністративний суд залишав без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до суду.

Однак зазначені ухвали були скасовані ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року (а. с. 25) та від 26 вересня 2013 року (а. с. 123) з висновками щодо відсутності підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Окрім усього, Позивачем заявлялось клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин для цього, як то: відповідний вік та стан здоров'я (інвалід третьої групи), відсутність необхідних знань та матеріальних коштів (через невиконання рішення суду про поновлення на роботі) для отримання кваліфікованої юридичної допомоги та намагання вирішити питання шляхом звернення зі скаргами як до Відповідача, так і до прокуратури у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та відсутність підстав для залишення заяви без розгляду.

Щодо наявності ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року у іншій справі № 1170/2а-3669/12, якою аналогічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду, колегія суддів зазначає, що дана ухвала виносилась судом після того, коли ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року уже було вирішено питання щодо неправомірності залишення позовної заяви Позивача з аналогічними вимогами без розгляду та дану справу № 1170/2а-2316/12 повернуто до суду для продовження розгляду.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги Відповідача - Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області підстави для скасування судового рішення саме із зазначених у ній обставин - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі) за період з 07 липня 2009 року по 23 грудня 2010 року включно та стягнути з Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5.000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у порядку та у строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст постанови складено 16 червня 2014 року

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна