Ухвала суду № 39716897, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 року

справа № 811/294/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі № 811/294/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ювента-Оіл” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 24 вересня 2012 року №0000670224, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 8810, 00 грн. та №0000680224, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 8491,00 грн. В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26 вересня 2012 року отримав податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки №130/22-4/37096772 від 07 вересня 2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Ювента-Оіл” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з Товраиством з обмеженою відповідальністю “Ріне” та Приватним підприємством “Белвас” за червень, вересень 2011 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднаної державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій та відповідно, позивачем безпідставно завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, відповідно до наказу начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №1308 від 29 серпня 2012 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Ювента-Оіл” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріне” та Приватним підприємством “Белвас” за червень, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №130/22-4/37096772 від 07 вересня 2012 року. Згідно висновків акту встановлено порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в 7383 грн. та податок на прибуток підприємств на загальну суму 8491 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем 24 вересня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення: форми “Р” №0000670224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 8810,0 грн., в тому числі 7383,0 грн. основного платежу, 1427,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій; форми “Р” №0000680224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 8491,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем задекларовано за червень та вересень 2011 року податкових зобов’язань по податку на додану вартість всього в сумі 10168437 грн. Позивачем задекларовано за червень та вересень 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 187126 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень, вересень 2011 року встановлено його завищення в сумі 7383 грн., в т.ч. за червень 2011 року в сумі 4532 грн., за вересень 2011 року в сумі 2851 грн..

Згідно автоматизованої системи співставлення на рівні Державної податкової адміністрації України податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 “Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”, а також, податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг): 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріне” на загальну суму Податку на додану вартість - 156,0 грн.,; 2) Приватне підприємство “Белвас” на загальну суму податку на додану вартість - 7272,0 грн. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у періоді з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, які підпадають під визначення підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пукту 7.3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Крім того, відповідачем проведена перевірка Приватного підприємства “Белвас” та складено акт від 19 вересня 2011 року за №90/23-1/32222453 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства “Белвас” з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Євросвіт» за період з 01 травня 11 по 30 червня 2011 року”.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що у червня 2011 року взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріне” базувалися на підставі договору реалізації №б/н. Відповідно до вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріне” зобов'язувалося поставити, а Товариством з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл”, прийняти та оплатити послуги по цінам і в кількості, що погоджені сторонами та вказані в рахунку-фактурі. На виконання умов договору позивач на підставі рахунку №102 від 01 червня 2011 року згідно з платіжним дорученням №3647 від 10 червня 2011 року перерахувало на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріне” суму коштів, передбачену договором та рахунком. У вересні 2011 року позивачем, згідно з умовами договору реалізації №412 від 23 серпня 2011 року, на підставі рахунку №412 від 23 серпня 2011 року було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріне” водяний насос та розподілювач запалювання для автомобіля ВАЗ. Кошти за вказаний товар було перераховано позивачем на поточний рахунок продавця згідно з платіжними дорученнями №4923 від 16 вересня 2011 року.

Таким чином, в момент вчинення правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріне” були додержані всі умови передбачені договорами та вимоги цивільного законодавства України. Доказів того, що на час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріне” не було зареєстроване як юридична особа у встановлено порядку та, відповідно, платником податку на додану вартість відповідачем не надано. Даних обставин не встановлено й в ході розгляду справи.

У червні 2011 року взаємовідносини між позивачем та Приватним підприємством “Белвас” базувалися на підставі договору поставки №255 від 20 червня 2011 року. Відповідно до договору, Приватне підприємтсво “Белвас” (Продавець) зобов'язувалося поставити, а позивач (Покупець), прийняти та оплатити товар, а саме: краска для бордюрів, розчинник 747 на загальну суму 26653,25 грн. Кошти за вказаний товар було перераховано на поточний рахунок продавця згідно з платіжним дорученням №3815 від 17 червня 2011 року. Отримання товару відбулося 20 червня 2011 року згідно з видатковою накладною №РН-0000255. У зв’язку з цим, ПП “Белвас” виписано позивачу податкову накладну №91 від 20 червня 2011 року. Відповідно до умов Договору підряду №17 на виконання ремонтних робіт від 01 вересня 2011 року, Приватне підприємство “Белвас” (Підрядник) зобов'язувався на свій ризик власними силами та способами виконати ремонт кровлі (система організованого водозливу) на АЗС №20, а позивач (Замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. На виконання умов вищевказаного договору позивачем відповідно до платіжного доручення №4937 від 16 вересня 2011 року перерахувало на поточний рахунок Приватного підприємства «Белвас» передплату у розмірі, встановленому договором. В свою чергу ПП “Белвас” на підставах та в строки передбачені договором виконало свої зобов'язання, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року та виписано податкову накладну №78 від 16 вересня 2011 року .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що в момент вчинення правочинів (укладання та виконання договорів) між позивачем та Привтаним підприємством “Белвас” були додержані всі умови передбачені договорами та вимоги цивільного законодавства України.

Згідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як суми, віднесені позивачем до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року (5212 грн.)., за ІII квартал 2011 року (3279 грн.), знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі № 811/294/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко