Ухвала суду № 39716893, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 року

справа № 1170/2а-4051/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 1170/2а-4051/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства “Спецзовнішкомплект” до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Спецзовнішкомплект” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення – рішення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року №0004012200, яким визначено до сплати суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 978195,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 489098,00 грн. та податкове повідомлення – рішення від 16 листопада 2012 року №0004032200, яким визначено до сплати суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 931614,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 465807,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 01 листопада 2012 року відповідачем складено акт №357/2200/23222306 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово – господарських операцій по взаємовідносинах з СТОВ “Льонок” за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення. Крім того позивач зазначає, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем з його контрагентом угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні господарсько-бухгалтерські документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства “Спецзовнішкомплект” задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Світловодська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та його контрагентами без мети настання реальних наслідків.

Приватне підприємство “Спецзовнішкомплект” у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просило залишити оскаржувану постанову без змін як обґрунтовану та ухвалену з дотриманням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача повністю заперечував проти заявлених апеляційних вимог.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Приватне підприємство “Спецзовнішкомплект” зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 30 серпня 1996 року. Відповідно до довідки АБ №359326 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач є юридичною особою. З 25 жовтня 2012 року по 26 жовтня 012 року посадовими особами Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на підставі направлень від 25 жовтня 2012 року №000473, №000474, наказу від 24 жовтня 2012 року №542 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства “Спецзовнішкомплект” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово–господарських операцій по взаємовідносинах з СТОВ “Льонок” за період 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 01 листопада 2012 року №357/2200/23222306. В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги норм податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 978195,00 грн., за травень 2012 року в розмірі 931614 грн. На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення форми “Р” від 16 листопада 2012 року №0004012200, яким позивачеві визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1467293,00 грн., із них: за основним платежем 978195,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 489098,00 грн. Також відповідачем було прийнято податкове повідомлення–рішення форми “Р” від 16 лисопада 2012 року, №0004032200, яким позивачеві визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1397421,00 грн., із них: за основним платежем 931614,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 465807,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2007 року укладено договір оренди №02/07/07 між Товариством з обмеженою відповідальністю СУПП “Ай.Ті.Джі–Ін вест” (Орендодавець) та Приватним підприємством “Спецзовнішкомплект”(Орендар), предметом чого є прийняття позивачем в оренду складського комплексу “Елеватор”. Безпосереднім контрагентом позивача було СТОВ “Льонок”, яке відповідно до свідоцтва НБ №075012 №100168172 СТОВ “Льонок”є платником податку на додану вартість.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та СТОВ “Льонок”, позивачем надано: договір від 03 травня 2012 року №181, укладений між Приватним підприємством “Спецзовнішкомплект”(Покупець) та СТОВ “Льонок” (Продавець) на поставку насіння соняшника українського походження, врожаю 2011 року, кількість поставки товару складає 5000,0 тонн. На підтвердження фактичного виконання договору від 03 травня 2012 року №181, позивачем надано підтверджуючі документи: платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, товарно–транспортні накладні, журнал реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна від 03 квітня 2012 року. 22 травня 2012 року укладено договір №1075/п укладений між Приватним акціонерним товариством “Креатив”та Приватним підприємством “Спецзовнішкомплект” предметом договору є поставка насіння соняшнику урожаю 2011 року. 30 травня 2012 року укладено договір №1103/п укладений між Приватним акціонерним товариством “Креатив” та Приватним підприємством “Спецзовнішкомплект”предметом договору є поставка насіння соняшнику урожаю 2011 року.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання договору поставки насіння соняшнику, укладеного між позивачем та його контрагентом СТОВ “Льонок”. Відтак, наведені позивачем доводи, а також надані ним докази, на думку суду, свідчать про реальне вчинення сторонами господарських операцій щодо поставки СТОВ “Льонок”насіння сояшника врожаю 2011 році до позивача на орендований ним елеватор.

Надані відповідачем акти свідчать тільки про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання СТОВ “Льонок” щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП “Спецзовнішкомплект” за відповідний період часу, а тому, ці акти не можуть бути підставами для визначення грошових зобов’язань позивачеві та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями. При проведенні перевірок жодні первинні документи СТОВ “Льонок” не досліджувалися, що вбачається із змісту актів від 22 серпня 2012 року №2/21/22-04/24703737 та від 11 вересня 2012 року №3/21/22-04/24703737.

Таким чином, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом СТОВ “Льонок”.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 1170/2а-4051/12 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко