Ухвала суду № 39716890, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2014 року

справа № 1170/2а-1511/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі №1170/2а-1511/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 27 квітня 2012 року №0000180222, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 310 227, 00 грн., з яких за основним платежем 248 182,00 грн. та штрафними санкціями 62 045,00 грн. та №0000190222, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 387 785, 00 грн., з яких за основним платежем 310 228,00 грн. та штрафними санкціями 77 557,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнікс-С” та Товариствами з обмеженою відповідальністю „Промагролізинг”, „Промінь Л”, „Міксбуд”, „Агропромсервіс-Трейд” оформлені відповідними первинними документами, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар та надані послуги, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Крім того, позивач зазначив, що контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С", на час здійснення операцій з останнім, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що договори, укладені позивачем з Товариствами з обмеженою вдповідальністю „Промагролізинг”, „Промінь Л”, „Міксбуд”, „Агропромсервіс-Трейд” без наміру створення правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнікс-С” перераховано кошти на виконання договорів з даними контрагентами з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнікс-С” зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 03 листопада 2000 року, та перебуває на податковому обліку в Кіровоградській об’єднаній державній податковій інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, про що свідчать довідка та свідоцтво. Відповідачем на підставі наказу №25 від 30 березня 2012 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки” проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №11/22-2/31203749 від 12 квітня 2012 року, відповідно чого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 310228,00 грн.; занижено податок на додану вартість всього на суму 248182,00 грн. На підставі даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000190222 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 387785,00 грн., у тому числі 310228,00 грн. за основним платежем та 77557,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000180222 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 310227,00 грн., у тому числі 248182,00 грн. за основним платежем та 62045,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов’язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями . Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З аналізу зазначених норм податкового законодавства вбачається, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

До того ж, з аналізу вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» та правовідносин позивача з контрагентами вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнікс-С” дотримано всіх вимог закону пов’язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Міксбуд”, „Промінь Л”, „Промагролізинг”, „Агропромсервіс-Трейд”, станом на час укладення договору з позивачем та його виконання, були платниками податку на додану вартість.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій. Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Отримані позивачем податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України. Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами Товариствами з обмеженою відповідальністю „Міксбуд”, „Промінь Л”, „Промагролізинг”, „Агропромсервіс-Трейд”, є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт використання отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару та робіт (послуг), використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у Товариств з обмеженою відповідальністю „Міксбуд”, „Промінь Л”, „Промагролізинг”, „Агропромсервіс-Трейд” Товарів (робіт, послуг), згідно вищезазначених договорів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам податку надодану вартість у розмірі 248182,00 грн. до податкового кредиту, та про протиправність збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 310227,00 грн., у тому числі 248182,00 грн. за основним платежем та 62045,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо посилань апелянта на нікчемность укладених договорів між позивачем та Товариствами з обмеженою відповідаьністю „Міксбуд”, „Промінь Л”, „Промагролізинг”, „Агропромсервіс-Трейд”. Станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Акт перевірки Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені частину 1 статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними. Згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю –не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв’язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту акту перевірки та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №25 від 30 березня 2012 року, яка проводилась на підставі постанови слідчого про призначення позапланової перевірки від 19 січня 2012 року.

Відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Тобто, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, в порушення вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, передчасно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення та на час розгляду справи в суді першої інстанції відсутнє рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі №1170/2а-1511/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко