Ухвала суду № 39716887, 18.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 рокусправа № 801/12698/2012

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року у справі № 801/12698/2012 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ та Бердянському районі Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ та Бердянському районі Запорізької області переглянути інформацію, яка міститься в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування та в персональній картці позивача, привести зазначену інформацію у відповідність до трудової книжки та довідки Бердянського районного центру зайнятості від 02 квітня 2012 року № 477.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом при винесенні рішення не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, позивач у поданому до суду клопотанні просив проводити апеляційний розгляд без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Бердянському районному центрі зайнятості з 18 липня 2001 року. Статус безробітного надано 25 липня 2001 року, в результаті чого позивачу призначена та виплачувалась допомога по безробіттю починаючи з 23 жовтня 2001 року по 19 липня 2002 року та матеріальна допомога по безробіттю з 23 жовтня 2002 року по 20 квітня 2003 року. Згідно наказу Бердянського районного центру зайнятості №177 від 23 липня 2003 року призначено матеріальну допомогу на двох членів сім'ї, які знаходяться на утриманні ОСОБА_1 Згідно договору №085808111200148 від 12 листопада 2008 року, безробітний громадянин ОСОБА_1 направлений на підвищення кваліфікації до Азовського регіонального інституту управління Запорізького національного технічного університету за професією «Новітні інформаційні технології» З 14 листопада 2008 року по 21 січня 2009 року. Станом на 02 квітня 2012 року, позивач перебуває на обліку Бердянському районному центрі зайнятості. Продовж 2012 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ та Бердянському районі Запорізької області з листами про призначення йому пенсії за вислугою років, відповідачем у проханні призначення пенсії за вислугою років відмовлено спираючись на рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ та Бердянському районі Запорізької області від 07 лютого 2012 року, в якому вказано, що до спеціального стажу відносяться лише такі періоди роботи занесені до трудової книжки позивача: робота на посаді вчителя трудового навчання і креслення з 01 березня 1993 року по 06 лютого 2001 року (7 років 11 місяців 5 днів) та військового керівника з 12 вересня 1985 року по 01 березня 1993 року (7 років 5 місяців 20 днів), що в сумі складає 15 років 04 місяці 25 днів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачення призначення пенсій за вислугу років окремим категоріям громадян, в тому числі працівникам освіти, охорони здоров'я, незалежно від віку та за наявності стажу роботи, що дає право на призначення даного виду пенсії не менше 25 років. Згідно пункту «е» статті 55 України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності стажу роботи за спеціальністю не менше не менше 25 років по переліку закладів і установ освіти, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436 «Про внесення змін до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» незалежно від віку.

Згідно пункту 1 загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка. Відповідно до протоколів №1137 від 03 липня 2003 року та №18 від 07 лютого 2012 року, стаж ОСОБА_1 складає 15 років 4 місяці 25 днів спеціального стажу.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується військова служба. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу (загального) стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») і, відповідно, до стажу роботи для призначення пенсії за вислугою років військова служба не зараховується.

Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; органів державної податкової служби; роботодавців; фізичних осіб; органів реєстрації актів громадянського стану; державної служби зайнятості; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; компанії з управління активами; зберігача; інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.

З форми ОК-5, що є персональною обліковою карткою позивача (в електронному варіанті), яка є складовою бази даних системи персоніфікованого обліку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка в свою чергу є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, вбачається, що внесені страховиками відомості з 2001 року по 2003 рік включно ними не змінювались. І оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено право (можливість) органу Пенсійного фонду України вносити корегування до інформації яка міститься в системі персоніфікованого обліку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, постанова суду першої інстанції є законною, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року у справі № 801/12698/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко