Постанова № 39716615, 09.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2014 р. № 820/10084/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевої І.М.,

за участю: представника позивача -Радзивіло Л.В.,

представника відповідача- Гирі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство"ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001662201 від 13.05.2014 року прийняте на підставі акту перевірки № 948/20-34-22-01-05/33291994 та податкове повідомлення-рішення № 0001672201 від 13.05.2014 року прийняте на підставі акту перевірки № 948/20-34-22-01-05/33291994 в повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України. Так, позивач послався на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій Приватного підприємства "Охоронне агентство"ІНЕКС", з контрагентом - ТОВ «ТКП «Меркурій» (податковий номер 37459900), оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засідання проти заявленого позову заперечував. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0001662201 від 13.05.2014 року та № 0001672201 від 13.05.2014 року є цілком законним та обґрунтованим, винесені відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.02.2005 року як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 33291994.

Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", перебуває на обліку як платник податків в Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 01.02.2005 року за №58, та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №. 14801020000006266.

Також, згідно даних довідки АА №673918 Головного управління статистики Харківської області, предметом та видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зокрема, є: діяльність приватних охоронних служб; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями для автотранспортних засобів; обслуговування систем безпеки; діяльність у сфері права; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с165)

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст.77 Податкового кодексу України документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що фахівцем податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (податковий номер 33291994) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток в частині взаємовідносин з ТОВ "ТКП «Меркурій" (податковий номер 37459900), за період з 01.01.2011 року по 31.01.2014 р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства. За наслідками перевірки було складено акт №948/20-34-22-01-05/33291994 від 18.04.2014року, яким зафіксовані порушення: п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 74220 грн., в тому числі у 2-му кварталі 2013 року на суму 7220грн.,у 3-му кварталі 2013 року в сумі 58849грн., у 4 кварталі 2013 року на суму 8151 грн.; п.п.198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 78127грн., в тому числі за травень 2013 року у сумі 7600 грн., червень 2013 року у сумі 29227грн., липні 2013 року у сумі 17008 грн., серпні 2013 року у сумі 15712 грн., вересень 2013 року в сумі 8580 грн. (а.с. 68-77).

Не погодившись із висновками податкового органу, позивачем було подано заперечення на акт перевірки до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів.(а.с. 78-86).

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки було надано відповідь від 05.05.2014 року №2849/20-34-22-01-16/07 про те, що висновки податкового органу зафіксовані у відповідності до норм чинного законодавства України та підлягають залишенню без змін (а.с. 87-92).

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів були винесені податкові повідомлення-рішення №0001662201 від 13.05.2014 року, якими ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку прибуток приватних підприємств у сумі 92775,00грн., у тому числі за основним платежем - 74,220грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18,555грн.(а.с.11); №000167201 від 13.05.2014 року яким ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 97658 грн.75 коп. у тому числі за основним платежем -78127 грн., за штрафними санкціями 19531 грн.75 коп.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, між позивачем ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ» (виконавець) був укладений Договір № 300413 від 30.04.2013 про надання рекламних послуг, предметом якого згідно п. 1.1. є надання замовнику послуг по розміщенню рекламно-інформаційних матеріалів Замовника в розмірі та умовах,передбачених додатком №1 до договору,термін дії договору - до З1.12.2013 року, якщо інше не передбачене Додатком № 1 до Договору (а.с.13-15)

Суд зазначає, що на виконання зазначеного договору про надання рекламних послуг, замовлені послуги були отримані позивачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №3111, №3003, №3114, №3102; які містять перелік послуг наданих позивачеві. (а.с.22, 24, 26, 28)

На підтвердження реальності операцій, що були проведені в межах договору, укладеного між ПП "ОА "ІНЕКС" та ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», позивачем надані до суду виписані ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ» податкові накладні від 31.05.2013 року №3111, від 30.06.2013 року №3003, від 31.07.2013 року №3114, від 31.08.2013 року №3102 (а.с.23,25, 27,29)

З матеріалів справи встановлено, що між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» (виконавець) укладено договір № 200513 від 20 травня 2013 року про надання інформаційно - консультаційних послуг предметом якого, згідно п. 1.1., є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг в тому числі: розробка рекламної компанії охоронної агенції, розробка стратегії комунікації, стратегії руху концепції рекламної кампанії фірми; розробка бюджету медіа-плану рекламної кампанії; розробка креативної концепції рекламної кампанії фірми; розробка базового рекламного повідомлення, салогана, креативу для ТВ, радіо, преси, зовнішньої реклами; розробка концепції та оригінал макетів для зовнішньої реклами фірми; розробка концепції рекламної кампанії з використанням телевізійних повинних сюжетів; розробка оригінал-макетів-плакат наклейки, інш.); запровадження активних прямих продажів послуг, проведення, директ-маркетингового проекту за цільовими сегментами (державна охорона, приватні охоронні фірми) (а.с. 34-37).

Суд зазначає, що на виконання зазначеного договору про надання інформаційно - консультаційних послуг, замовлені послуги були отримані позивачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №2402, №2711, які містить перелік послуг наданих позивачеві. (а.с.38,40)

На підтвердження реальності операцій, що були проведені в межах договору, укладеного між ПП "ОА "ІНЕКС" та ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», позивачем надані до суду виписані ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ» податкові накладні від 24.06.2013 року №2402, від 27.06.2013 року №2711 (а.с.39,41).

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ТОВ "Меркурій" (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №300513 від 30.05.2013 року згідно п.1.1. Замовник зобов'язується здійснювати послуги з фізичної підготовки особового складу «Замовника». Фізична підготовка здійснювалась на підставі списків затверджених на кожний місяць, які є додатком до договору.

На виконання зазначеного договору про надання консультаційних послуг, замовлені послуги були отримані позивачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №3006, №3118, №3008, №3006 які містить перелік послуг наданих позивачеві. (а.с.60,62,64, 66)

Позивачем до суду на підтвердження реальності операцій, що були проведені в межах договору, укладеного між ПП "ОА "ІНЕКС" та ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», були надані виписані ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ» податкові накладні від 30.06.2013 року №3006, від 31.07.2013 року №3118, від 30.06.2013 №3008, від 30.06.2013 №3006 (а.с.61,63,65,67).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначені суми податку на додану вартість було віднесено ПП "ОА "ІНЕКС" до складу податкового кредиту за 2, 4 квартал 2013 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг отриманих послуг, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази виконання цього договору.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. (а.с.30-33,42-43,56-59)

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, платіжним дорученням, актами здачі-прийняття робіт та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення фінансово-господарський операцій платника податку ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не знаходить підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Що стосується посилання відповідача на акт про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», акт про результати зустрічної звірки ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ», акт про неможливість проведення зустрічної звірки то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

В силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення фінансово-господарських операцій, спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 18.04.2014 року №948/20-34-22-01-05/33291994 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем фінансово-господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом фінансово-господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ПП «ОА «Інекс» »вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «ТКП «МЕРКУРІЙ» за 2,4 квартал 2013 року.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що повідомлення - рішення № 0001662201 від 13.05.2014 року та податкове повідомлення-рішення № 0001672201 від 13.05.2014 року винесені з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001662201 від 13.05.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001672201 від 13.05.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" (61002, м. Харків, проспект Московський, буд. 47, код ЄДРПОУ 33291994, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 380,87 (триста вісімдесят грн. 87 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2014 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв