Рішення № 39713352, 03.07.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/1055/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.Номер провадження 22-ц/788/1243/14 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Лузан Л. В. , Дубровної В. В.

при секретарі судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради,

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради про визнання трудового договору недійсним, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування розпорядження та поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а :

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2009 року позивача було призначено на посаду головного лікаря Комунальної установи "Сумський пологовий будинок № 1", що підтверджується трудовою книжкою та розпорядженням міського голови, копії яких є на а.с. 41, 47.

03 липня 2009 року сторони уклали контракт про призначення ОСОБА_3 на посаду головного лікаря Комунальної установи "Сумський пологовий будинок № 1" зі строком дії з 03 липня 2009 року по 02 липня 2012 року, копія якого знаходиться на а.с. 5-10.

В подальшому 02 квітня 2012 року та 01 квітня 2013 року сторони переукладали вказаний контракт, строком дії нових контрактів були відповідно з 02 квітня 2012 року по 02 квітня 2013 року та з 03 квітня 2013 року по 03 квітня 2014 року, копії цих контрактів є на а.с. 11 -18, 23-31.

Розпорядженням міського голови від 03 квітня 2014 року № 124-к, копія якого знаходиться на а.с. 48, позивача було звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

05 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що у 2009 році прийнятий на посаду головного лікаря комунальної установи за безстроковим трудовим договором. Подальше укладення контрактів, які є різновидом строкових трудових договорів, відбулося без його письмових заяв і у 2009 - 2011 р.р. укладення контракту не було обов'язковим. Просив визнати недійсним контракт від 03 липня 2009 року в частині визначення строку його дії до 02 липня 2012 року і вважати цей трудовий договір безстроковим. Розпорядження про звільнення хоча і датоване 03 квітня 2014 року, однак вручено 04 квітня 2014 року о 09 год. 45 хв., а до цього він підписав деякі документи, тобто, трудові правовідносини продовжилися. Просив визнати незаконним розпорядження про звільнення і постановити рішення про поновлення на роботі.

Рішенням Сумського районного суду м. Суми від 04 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним трудовий договір (контракт) від 03 липня 2009 року укладений між ОСОБА_3 та Сумською міською радою в частині визначення строку його дії до 02 липня 2012 року, визнавши його укладеним на невизначений строк. Визнано незаконним розпорядження міського голови м. Сум №124 від 3 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді головного лікаря Комунальної установи "Пологовий будинок №1". Рішення суду в частині поновлення на роботі - допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Сумська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що контракт від 03 липня 2009 року не має відношення до звільнення позивача, оскільки його було звільнено у зв'язку із закінченням терміну дії контракту від 01 квітня 2013 року, який був укладений на строк з 03 квітня 2013 року по 03 квітня 2014 року. Вказує, що листом від 01 квітня 2014 року ОСОБА_3 було попереджено про закінчення терміну дії контракту та про наступне звільнення, а 03 квітня 2014 року повідомлено в телефонному режимі про необхідність отримання трудової книжки та розпорядження про звільнення. Вважає, що відповідно до ст. 39-1 КЗпП України роботодавцем були вчинені всі дії спрямовані на припинення трудових відносин з позивачем і, відповідно, вони були припинені між сторонами 03 квітня 2014 року згідно умов контракту від 01 квітня 2013 року.

Заслухавши пояснення представника Сумської міської ради Корнієнко А.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача ОСОБА_5, який вважав рішення місцевого суду правильним, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, виходячи з ч. 2 ст. 309 ЦПК України.

Визнавши недійсним трудовий договір (контракт) сторін від 03 липня 2009 року в частині строку його дії до 02 липня 2012 року і визнавши цей трудовий договір укладеним на невизначений строк, суд першої інстанції виходив з редакції ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, яка діяла у 2009 році на час укладення трудового договору з позивачем і яка не передбачала обов'язковості укладення контракту з керівником медичної установи, а отже питання про строк дії контракту в цей документ включно неправомірно.

Рішення місцевого суду в цій частині колегія суддів вважає незаконним, оскільки суд першої інстанції не застосував норму матеріального права, яку треба було застосувати до цих правовідносин.

Трудові відносини фізичної особи з роботодавцем будуються на договірних засадах про що йдеться у ст. ст. 21 - 24 КЗпП України. При укладенні, реалізації, зміні, припиненні трудових договорів можуть виникати трудові спори. Частиною першою ст. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк звернення працівника до суду, а у справах про звільнення -місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав у рішенні про те, що позивач не пропустив місячний строк на звернення до суду з позовом щодо законності його звільнення. Однак суд не звернув уваги і не дав належної правової кваліфікації тим обставинам, що укладення сторонами контракту 03 липня 2009 року і зазначення у ньому строку дії до 02 липня 2012 року є самостійним актом регулювання трудових відносин сторін і позивач, у випадку незгоди з підписаним контрактом, вправі був оспорити його у суді у тримісячний строк з дня його підписання у 2009 році. ОСОБА_3 підписав умови цього контракту, виконував його умови і не оспорював його у судовому порядку . За таких умов він пропустив тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом не назвавши жодної поважної причини пропуску цього строку. Тому колегія суддів знаходить апеляційну скаргу Сумської міської ради в цій частині обґрунтованою, а рішення місцевого суду в цій частині таким, що підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові.

Що стосується спору щодо звільнення з роботи і поновлення на роботі позивача, то колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду по суті, однак з наведенням дещо іншого обґрунтування.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про судову практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств).

Суд першої інстанції не врахував чергову зміну редакції ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, яка відбулась у відповідності з Законом України від 19 листопада 2013 року № 694, який набрав чинності 18 грудня 2013 року. Якщо попередня редакція частини 9 цієї статті, яка набрала чинності з 01 січня 2012 року, передбачала призначення на посаду керівників державних, комунальних закладів охорони здоров'я шляхом укладення з ними контракту без зазначення його строку, то остання редакція частини 9 цієї статті встановила строк контракту від трьох до п'яти років. Колегія суддів вважає, що ця додаткова гарантія поширюється і на позивача, оскільки цей останній закон поліпшує його трудові права, сприяє стабільності трудових відносин сторін. Останній контракт сторін діяв з 03 квітня 2013 року по 03 квітня 2014 року, тобто він ввійшов у правове поле останньої редакції частини 9 вказаного закону. Це правило, яке підрівнює "контрактників" до рівня основної маси працюючих і створює додаткові гарантії для захисту їхніх трудових прав, повинно поширюватися і на позивача. При цьому колегія суддів ураховує зміст ст. 58 Конституції України, ст. 2, 2-1, 3, 4, 5-1, 9, 21, 22, 23, 24 КЗпП України, рішення Конституційного суду України від 09 липня 1998 року № 12-РП/98 та від 09 лютого 1999 року № 1-РП/99, Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця від 28 червня 1982 року № 158, ратифікованою Україною. Розпорядження в.о. Сумського міського голови від 03 квітня 2014 року про звільнення позивача не відповідає змісту цих актів, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню, позивач підлягає поновленню на попередній роботі на підставі ст. 235 КЗпП України, шляхом видачі відповідного розпорядження Сумським міським головою, як повноважною особою Сумської міської ради на укладення, зміну і розірвання трудових договорів з керівниками комунальних закладів охорони здоров'я.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2014 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Відмовити ОСОБА_3 у позові про визнання недійсним в частині строку укладеного з ним контракту від 03 липня 2009 року.

Розпорядження Сумського міського голови від 03 квітня 2014 року № 124-к про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря Комунальної установи "Сумський пологовий будинок № 1" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визнати незаконним.

Поновити ОСОБА_3 на посаді головного лікаря Комунальної установи "Сумський пологовий будинок № 1" шляхом видання відповідного розпорядження Сумським міським головою.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -