Постанова № 39711051, 17.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2014 року 14:31 № 826/7922/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів Добрівської Н.А., Шрамко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони Українипровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського військового комісаріату (далі по тексту - відповідач-1), Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач-2) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги з 01 лютого 2011 року, час настання інвалідності, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу у 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою, на день втрати працездатності, начальником групи Головного фінансово-економічного управління МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби, 16 вересня 2004 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності;

- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат виплатити одноразову грошову допомогу, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою, начальник групи Головного фінансово-економічного управління МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби. 16 вересня 2004 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7922/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 червня 2014 року.

Слід зазначити, що у судовому засіданні 17 червня 2014 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, оскільки встановлено, що зверненню до суду із цим позовом передувало розгляд спірних питань на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, про що свідчить протокол від 18 березня 2014 року.

У судовому засіданні 17 червня 2014 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія судів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2004 року № 553 позивач був звільнений з лав Збройних Сил України за п. 67, п.п. «в» у зв'язку зі скороченням штатів та направлений для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного військового комісаріату м. Києва.

Як стверджує позивач, 03 квітня 2013 року ним отриманий протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 18 березня 2013 року, згідно з яким вирішено про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

17 березня 2014 року позивач повторно звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги. Проте, заяву повернуто позивачу у зв'язку з тим, що на засіданні комісії 13 березня 2013 року зазначене питання вирішено.

Згідно з Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори, деяких інших осіб» виплата зазначеної допомоги здійснюється з 01 січня 2007 року після набрання чинності цього Закону, які зворотної дії в часі не мають.

Позивач стверджує, що виплат що здійснювались Страховою компанією «Оранта» в 1999-2011 р від ВАТ НАСКА «Оранта» не отримував, про що свідчить довідка № 2597 від 11 жовтня 2011 року.

Київським міським військовим комісаріатом на адресу позивача направлений протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 18 березня 2013 року з відмовою про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вимогами частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2011 року рішенням МСЕК позива був визнаний інвалідом 2-ої групи довічно» в результаті захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Таким чином, оскільки наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2004 року № 553 позивач був звільнений з лав Збройних Сил України за п. 67, а ІІ група інвалідності була встановлена 01 лютого 2011 року, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги.

Аналогічна позиція вкладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2013 року у справі К/9991/46195/11.

Відповідно до ч.3 ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї норми Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2007 року №284 «Про затвердження Порядку та умов призначень виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році»(далі Постанова КМУ №284).

За правилами п.п.3 п.2 вказаної Постанови, грошова допомога виплачується військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності II групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення.

Розрахунок розміру одноразової грошової допомоги проведений відповідно до порядку та умов, передбачених п.п.3 п.2, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №284, виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу, відсоткової надбавки за вислугу років, 90-відсоткової надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці.

Посилання відповідача на те, що на позивача не поширюється дія статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та постанови КМУ від 21 лютого 2007 року №284 є безпідставними, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 41 вказаного Закону пов'язується не з фактом звільнення військовослужбовця зі служби, а з часом встановлення інвалідності звільненого зі служби військовослужбовця, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 січня 2010 року № К-24654/08.

Відповідно до пунктів 3 та 7 цього Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) відповідні документи.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає вищий орган у відповідності, а саме Департамент фінансів Міністерства оборони України.

З огляду на викладене, необґрунтованою є відмова відповідачів у виплаті одноразової грошової винагороди ОСОБА_1, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3.Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги з 01 лютого 2011 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу у 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою, на день втрати працездатності, начальником групи Головного фінансово-економічного управління МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби, 16 вересня 2004 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності;

4.Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат виплатити одноразову грошову допомогу, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою, начальник групи Головного фінансово-економічного управління МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби. 16 вересня 2004 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді Н.А. Добрівська

Ю.Т. Шрамко