Рішення № 39710838, 10.07.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 р. Справа № 909/689/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З. при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Топаз-Транс", вул. Примакова,72-А, м. Вінниця, 21100

(представник підприємства: Адвокат - ОСОБА_1, АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 13400 грн.

за участю представників сторін:

від відповідача: Пережак І.І.-представник, довіреність № 2/4 від 20.01.14р.

від позивача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Топаз-Транс" подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості в сумі 13400 грн.

Ухвалою суду від 23.06.14 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.07.14.

Представник позивача в засідання суду не з"явився, направив суду клопотання №002 від 01.07.14, в якому просив припинити провадження у справі в частині стягнення 13400 грн. основного боргу у зв"язку із сплатою її відповідачем 17.06.14, стягнути з відповідача судові витрати, а саме 1827 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на послуги адвоката; справу розглядати без участі представника позивача.

Представник відповідача подав суду відзив на позов за вх.№10894 від 10.07.14 (вих.№10/7 від 09.07.14), в в якому просив припинити провадження у справі, оскільки на підставі платіжного доручення №99 від 17.06.14 сплачено 13400 грн. боргу, що є предметом даного спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

На виконання умов договору сторін на перевезення вантажів автомобільним транспортом №18/09 від 18.09.13 позивач надав відповідачу послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях на загальну суму 59400 грн. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи часткову оплату відповідачем боргу в сумі 46000 грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становила 13400 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки за надані послуги проводяться протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товаро-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в заявці на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно відтиску штампу поштового відділення на поштовому конверті, позивач звернувся до суду 16.06.14, а відповідачем сплачено заборгованість в сумі 13400 грн. 17.06.14 (платіжне доручення №99 від 17.06.14), тобто, після звернення позивача до суду.

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 13400 грн. основного боргу, провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.14 у справі №909/41/14.

У відповідності до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку, якщо спір врегульовано сторонами шляхом перерахування боргу боржником після звернення кредитора з позовом.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача в порядку ст.44 ГПК України, витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. по розгляду даної справи в господарському суді Івано-Франківської області, про що свідчать наявні в матеріалах справи Договір про надання юридичних послуг №03-21/05/2014 від 21.05.14, акт прийому-передачі наданих послуг від 26.05.14, платіжне доручення №659 від 21.05.14 про оплату наданих послуг на суму 3000 грн. В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача та стягнути на користь позивача 1000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614 Цивільного кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Топаз-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості в сумі 13400 грн. - припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76018, код 31789757) на користь Приватного підприємства "Топаз-Транс" (вул. Примакова,72-А, м. Вінниця, 21100, код 35200825) - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 2000 грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 11.07.14

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

____помічник судді Шунтов О. М. 11.07.14