Постанова № 39709335, 10.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2014 року 09:36 № 826/8598/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Тимчук М.Д.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.06.2014 р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Кириченко В.О. (довіреність від 26.06.2014 р.)

від третьої особи-3: не з'явився

від третьої особи-4: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_3до Державного реєстратора Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві - Бродюк Ірини Юріївни (відповідач-1) Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві (відповідач-2)третя особа-1ОСОБА_5третя особа-2Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк»третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно-Європейська паливна компанія»третя особа-4Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрації прав, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві - Бродюк Ірини Юріївни та Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві про:

- (1) визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень № 10643161 від 05.02.2014 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (п.н. НОМЕР_1) та відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на вказаний об'єкт нерухомого майна;

- (2) зобов'язання реєстраційної служби закрити відкритий 05.02.2013 р. розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_1, а також скасувати присвоєний цій квартирі реєстраційний номер 285700280000.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що володіє на праві спільної часткової власності 42/100 частки квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу частки квартири від 17.09.2013 р., укладеного з ОСОБА_6. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис від 17.09.2013 р. При цьому, у зв'язку з укладанням угоди було надано довідку-характеристику, згідно якої право власності на іншу 58/100 частину квартири ні за ким не зареєстровано.

Первинно, як зазначає позивачка, право власності оформлено на вказану частину квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.05.1997 р., виданого органом приватизації.

При цьому, як зазначає позивачка, на виконання рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819 зазначений будинок переданий до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Тобто, як зазначає позивачка, інші 58/100 частин АДРЕСА_3 належать останній.

У той же час, як зазначає позивачка, 13.05.2014 р. вона зустрілася з особою, яка назвалася представником ОСОБА_5, власника квартири АДРЕСА_1, який показав оригінал чи кольорові копії свідоцтва про право власності на квартиру, витягу про реєстрацію права власності, технічного паспорту. В розмові вказана особа зазначила, як вказує позивачка, що він є представником володільця квартири і якщо йому буде така команда, то всі інші квартири в будинку він оформить таким же чином.

Показані позивачці документи на квартиру АДРЕСА_1, як вказується у позовній заяві, фактично заперечували її право на квартиру АДРЕСА_3 - оскільки квартира АДРЕСА_1 це квартира АДРЕСА_3 співвласницею якої в частині 42/100 є позивачка.

В контексті наведеного позивачка зазначає, що згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_1 це одна та сама квартира, різна нумерація обумовлена входом в квартиру з різних під'їздів.

Відтак, позивачка вважає, що на квартиру співвласницею якої є позивачка, зареєстровано право власності інших осіб, що і стало підставою її позову.

Враховуючи наведене, а також викладені у позові норми законодавства, позивачка просить задовольнити позов.

Відповідачу-1 та Відповідачу-2 копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслані за адресою, встановленою на офіційному сайті реєстраційної служби для направлення кореспонденції (м. Київ, пров. Музейний, 2-д), та отримані 27.06.2014 р., тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 3 ст. 35 КАС України. Однак, у судове засіданні зазначені особи не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття не надали. Реєстраційною службою, однак, подано клопотання про перенесення розгляду справи, мотивоване тим, що копія ухвали суду отримана лише 09.07.2014 р., що спростовується відомостями із зворотного повідомлення про вручення, відповідно до якого копія ухвали отримана реєстраційною службою 27.06.2014 р., у зв'язку з чим заявлене клопотання визнано судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Враховуючи наведене, неявку відповідачів без поважних причин та встановлені строки розгляду справ, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних матеріалів справи.

Третя особа-1 (ОСОБА_5) отримала копію ухвали суду 26.06.2014 р., однак, в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і заперечень на позов, не надала.

Третя особа-2 (ПАТ «ПроКредитБанк») в особі представника проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що кредитні відносини з банком та обтяження на квартиру ОСОБА_5 були оформлені з урахуванням прав, зареєстрованих у реєстрі.

Третя особа-3 (ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія») отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 26.06.2014 р., однак, в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і заперечень на позов, не надала.

Третя особа-4 (Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 27.06.2014 р., однак, в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і заперечень на позов, не надала.

Враховуючи неявку зазначених третіх осіб та відсутність доказів поважності їх неприбуття, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та про розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних матеріалів справи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи - 2, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.09.2013 р. (індексний номер 9611440; підстава надання витягу - заява № 3000143 від 17.09.2013 р.; заявник ОСОБА_3), 17.09.2013 р. проведено державну реєстрацію права власності з наступними відомостями: номер запису про право власності: 2527209; державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_7, КМНО, м. Київ; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 9298, виданий 18.09.2013 р., видавник: приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5956334 від 17.09.2013 р.; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 42/100; власники: ОСОБА_3, р.н.о.к. НОМЕР_2, країна громадянства Україна; додаткові відомості: 42/100 частки квартири, що відчужуються, мають загальну площу 52,99 кв.м.

У витязі зазначено реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 159143380000; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості; адреса: АДРЕСА_3.

Згідно із довідкою ф. № 3, виданою 06.06.2014 р. за № 401 житлово-комунальною організацією (а.с. 40), ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_3 і займає загальну площу 52,99 кв.м. Зазначається у довідці, що позивачка є власником та займає 42/100 площі.

У контексті наведеного до матеріалів справи надано копію вищезгаданого договору, який укладено 17.09.2013 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також посвідчений нотаріально (реєстровий № 9298).

Відповідно до умов цього договору продавець передає, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності 42/100 частики квартири АДРЕСА_3, які мають загальну площу 52,99 кв.м.

У п. 1 договору зазначається, що 42/100 частки квартири, що продається, належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 25.06.2003 р. за реєстровим номером 1270 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 02.07.2003 р., у реєстрову книгу № 214-78 за реєстровим № 8875, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.09.2013 р. за номером 2523757, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 159143380000, згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9524415 від 17.09.2013 р., виданого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

У п. 7 договору, крім іншого, зазначається, що частка не продана, не подарована, іншим особам не відчужена, під забороною, арештом, в заставі, в тому числі податковій, не перебуває, про що свідчить Витяг за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна від 17.09.2013 р., Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17.09.2013 р.

Відносно наведеного до матеріалів справи залучено також копію довідки-характеристики від 07.07.2003 р., яка видана БТІ на ім'я ОСОБА_6 для відчуження нерухомого майна, відповідно до якої нерухоме майно, яким є квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим номером 8875 за ОСОБА_6 у розмірі частики 42/100 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом за № 1270 25.06.2003 р.

У довідці міститься відмітка: не зареєстрована частина: 58/100.

Згідно короткої технічної характеристики, яка визначена у вказаній довідці: квартира в будинку, розмір житлової площі 87,70 кв.м. Вся квартира складається з 4-х жилих (житлових) кімнат. Загальна площа 129,70 кв.м., жила площа 87,70 кв.м.

Зазначено у вищевказаній довідці, що за заявою власника відчужується 2 кімнати загальною площею 54,47 кв.м., житловою площею 37,20 кв.м., що складає 42/100 ідеальних часток. У примітці зазначено: в результаті демонтажу печей з урахуванням 30 % площі балкона площа 129,70 кв.м., житлова 87,70 кв.м.

Відносно попередніх власників вищевказаних часток (до ОСОБА_6), як вбачається з матеріалів справи, ними були ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які належали останнім на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва 29.05.1997 р., зареєстрованого у БТІ і записано у реєстрову книгу за № 8875 від 02.06.1997 р.

З копії Технічного паспорту, виданого БТІ у 1997 році на ім'я ОСОБА_9, вбачається, що квартира АДРЕСА_3, - приміщення комунальної квартири, по АДРЕСА_3. Квартира посімейного, спільного заселення та складається з 4-х кімнат жилою площею 85,4 кв.м., у т.ч. 1 - 15,6 кв.м., 2 - 33,8 кв.м., 3 - 18,4 кв.м., 4 - 17,6 кв.м. Загальна площа - 125,7 кв.м.

З плану АДРЕСА_3 у технічному паспорті вбачається: належність площ ОСОБА_9 (перший власник) із відміткою щодо входу до цих площ як до квартири 12, а також наявність площі, з якої спільно виписані жильці з квартири 12 із зазначенням про наявність з іншої сторони загальних площ квартири входу до неї як до квартири АДРЕСА_1.

Наведені вище відомості підтверджуються довідкою БТІ від 15.05.2014 р. № 34291 (И-2014) про майно, в якій крім іншого зазначено, що станом на 31.12.2012 р. квартира АДРЕСА_1 (зареєстрована на ОСОБА_5) на праві власності не реєструвалася.

При цьому, з довідки БТІ від 15.05.2014 р. № 34292 (И-2014) вбачається, що квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 за вищезгаданою адресою були об'єднані в одну квартиру, оскільки кухня, ванна та туалет знаходились лише в квартирі АДРЕСА_3.

При проведенні інвентаризації станом на 10.04.2003 р. була проінвентаризована єдина 4-х кімнатна квартира під АДРЕСА_3, загальною площею 129,7 кв.м., житловою площею 87,7 кв.м. Зазначена квартира АДРЕСА_3 була утворена шляхом об'єднання колишніх квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3. У довідці зазначається, що 42/100 частини АДРЕСА_3 були приватизовані 02.06.1997 р., а в подальшому, відповідно до договору від 25.06.2003 р., була продана ОСОБА_6

У довідці від 24.06.2014 р. № 36225 (И-2014) БТІ додатково виклало історію інвентаризації вказаних квартир та також зазначило, що квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 були об'єднані в одну квартиру та при проведенні інвентаризації у 2003 році була про інвентаризована єдина 4-х кімнатна квартира під АДРЕСА_3, яка була утворена шляхом об'єднання вищевказаних квартир і будинку по АДРЕСА_3.

У той же час, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, яка датована 19.05.2014 р. (номер довідки 21821402) та яка видана Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на запит Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, за параметрами пошуку - права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження відносно об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1: за ОСОБА_5 (р.н.о.к. НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_3, виданий Ватутинським РУ ГУ МВС України в м. Києві) зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У довідці також міститься наступна інформація: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 285700280000; номер запису про право власності 4564293 від 03.02.2014 р.; державний реєстратор - Бродюк Ірина Юріївна; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності № 17348282 від 05.02.2014 р., видане Реєстраційною службою ГУ управління юстиції в м. Києві; підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 10643161 від 05.02.2014 р.; форма власності - приватна; розмір частки 1.

З цієї ж довідки вбачається вчинення запису про іпотеку, який датований 15.05.2014 р.; номер запису - 5662736. Запис вчинено державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_12 на підставі договору іпотеки № 326451-ІД1, серія номер 1095, оформленим 15.05.2014 р. Строк виконання основного зобов'язання - 15.05.2029 р., розмір зобов'язання 4 000 000 грн. Правочин в якому встановлено основне зобов'язання - рамкова угода від 15.05.2014 р. з ПАТ «ПроКредит Банк» між ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» (код 382739990). Іпотекодержатель - ПАТ «ПроКредит Банк». Іпотекодатель - ОСОБА_5.

15.05.2014 р. також внесено запис про обтяження - заборона на нерухоме майно.

З вищезгаданого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.02.2014 р. № 10643161, яке є предметом оскарження у даній справі, вбачається, що державним реєстратором Бродюк І.Ю. розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2014 р. № 5272609, яку подав ОСОБА_5 для проведення державної реєстрації права власності: форма власності приватна, квартира, що розташована у АДРЕСА_1 та документи, подані для проведення державної реєстрації.

На підставі ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», п. 16 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703, державний реєстратор вирішив: провести державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_5. Вирішено також відкрити розділ у Державному реєстрі на об'єкт нерухомого майна.

В контексті наведеного до матеріалів справи залучено копію заяви про державну реєстрацію прав (щодо права власності).

З картки прийому заяви (№ 10584155) вбачається, що заявником було надано: копію паспорту, біржовий контракт Т-446/07 від 18.12.2007 р., оформлений Київською універсальною біржею (продавець ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); декларація про готовність об'єкта до експлуатації КВ142130810711 від 26.11.2013 р., оформлена Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві; технічний паспорт від 20.11.2013 р., оформлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна.

До матеріалів справи також залучено копію вищезгаданого свідоцтва про право власності 17348472 від 05.02.2014 р., в якій зазначено відомості про об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1: квартира, чотирикімнатна; житлова площа 107.21 кв.м.

У Витязі з реєстру від 05.02.2014 р. зазначена загальна площа квартири 155,76 кв.м., житлова -107,21 кв.м.

З технічного паспорту вбачається, що вказана квартира розташована на 5 поверсі 5-ти поверхового будинку, що складається з 4-х кімнат, житловою площею 107,21 кв.м. У технічному паспорті зазначається, що він складений ОСОБА_13

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями статті 3 зазначеного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою.

Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3. ст. 3 Закону).

Відповідно до положень статті 4 зазначеного обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право власності на нерухоме майно.

Слід зазначити, що відповідно до положень статті 8 Закону орган державної реєстрації прав, крім іншого: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

У свою чергу, відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор, крім іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Окрім того, відповідно до пунктів 2 - 8, ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 3 ст. 15 Закону передбачено, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Частиною 4 ст. 15 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч.3 ст. 16 Закону).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч. 7 ст. 16 Закону).

Водночас, згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону).

Відповідно п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, чинного на час прийняття оскаржуваного рішення, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При цьому, згідно з п. 5. Порядку, документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 16 та 17 цього Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об'єкту.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт (п. 29. Порядку).

У той же час, згідно з п. 23. Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Випадки відмови у державній реєстрації прав визначені ст. 24 зазначеного вище Закону.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону).

Пунктами 92 та 93 Порядку при цьому передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Аналізуючи у сукупності наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що після отримання заяви для реєстрації прав та доданих до неї документів, державний реєстратор, для цілей забезпечення виконання державних гарантій щодо достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, вчиняє комплекс дій, спрямованих на встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З цією метою, крім іншого, державний реєстратор здійснює перевірку документів, що подаються на підтвердження виникнення прав власності на нерухоме майно та для державної реєстрації прав, використовує для цих цілей відомості вищезгаданих реєстрів.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, державна реєстрація прав та прийняті державним реєстратором рішення та вчинені дії, вчинені/прийняті без врахування всіх обставин, які мали значення для прийняття оскаржуваного рішення та вчинення державним реєстратором реєстраційних дій.

Так, з урахуванням встановлених судом обставин відносно того, що зазначена квартира АДРЕСА_3 була утворена шляхом об'єднання колишніх квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3, слід дійти висновку про відсутність станом на дату прийняття оскаржуваного рішення квартири АДРЕСА_1 як такої.

Що стосується декларації про завершення реконструкції та готовності об'єкта до експлуатації, яка була надано ОСОБА_5 державному реєстратору для цілей прийняття оскаржуваного рішення, слід зазначити, що згідно з повідомленням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 21.05.2014 р. № 7126-23/2105/10, станом на час відповіді Інспекція не видавала та не реєструвала документів дозвільного характеру, які б давали право виконувати підготовчі або будівельні роботи та не приймала в експлуатацію, зокрема, АДРЕСА_1.

Щодо наданого для тих же цілей біржового контракту № Т-446/07 від 18.12.2007 р., слід зазначити, що відповідно до повідомлення Київської універсальної біржі від 19.05.2014 р. № 28, на Київській універсальній біржі 18.12.2007 р. біржові контракти з продажу, зокрема, АДРЕСА_1, не укладалися. Біржовий контракт № Т/446/07 18.12.2007 р. взагалі не укладався і не реєструвався.

При цьому, щодо наданої для тих же цілей копії технічного паспорту, слід додати, що згідно довідки БТІ від 15.05.2014 р. № 34292 (И-2014) квартира АДРЕСА_1 на праві власності станом на 31.12.2012 р. не реєструвалася, водночас проведена реєстрація права власності на 42/100 АДРЕСА_3, а право власності на 58/100 в АДРЕСА_3 не реєструвалося.

Більш того, в контексті представленого ОСОБА_5 для реєстрації вищезгаданого технічного паспорту Київського БТІ, слід зазначити, що у довідці Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (БТІ) від 24.06.2014 р. № 3625 (И-2014) за даними електронної бази даних Бюро замовлення від ОСОБА_5, або будь-якого іншого замовника на виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 в 2013 та в 2014 роках в Бюро не надходило та технічний паспорт за вказаною адресою не виготовлявся. БТІ зазначило у наведеній довідці, що представлена копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 є підробкою.

При цьому, згідно довідки БТІ № 36076 (И-2014) від 20.06.2014 року останнє зазначає, що співробітник з прізвищем ОСОБА_13, який зазначений у технічному паспорті як виконавець, ніколи в БТІ не працював.

З матеріалів справи крім іншого також вбачається, що до ЄРДС за № 12014100100004885 внесено зазначені позивачкою відомості з приводу незаконного заволодіння майном, а саме приміщення квартири АДРЕСА_3, та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

З урахуванням наведеного у сукупності та в контексті перевірки дотримання державним реєстратором вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, як зазначено вище, що спірне рішення прийнято без врахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, зокрема щодо того, що надані ОСОБА_5 державному реєстратору документи фактично біржею, БТІ та інспекцією архітектурно-будівельного контролю не видавались та щодо відсутності згідно інвентаризаційних даних вищезгаданої квартири АДРЕСА_1, а відтак, спірне рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та щодо відкриття розділу у державному реєстрі, дії щодо чого, виходячи із вищевикладеного, не відповідають, крім іншого, вимогам ч. 1 ст. 20 Закону та п. 17 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703.

При цьому, з метою повного захисту прав позивачки, суд на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати видане державним реєстратором свідоцтво про право власності від 05.02.2014 р. індексний номер 17348272, як таке, що не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону. Крім того, підлягає скасуванню у зв'язку з наведеним реєстраційний номер об'єкта 285700280000, присвоєний на підставі спірного рішення, як такий, що присвоєний всупереч вимогам п. 5 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 1117 та п. 17 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703.

Відносно ж позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора закрити розділ у державному реєстрі, реєстраційну справу, слід зазначити, що наведені вимоги є передчасними, вчинення наведених дій є похідним від скасування за рішенням суду вищезгаданого рішення про державну реєстрацію прав та відкриття розділу в реєстрі, вчинення такої дії зумовлюється подальшим виконанням рішення суду, а відтак, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 26 Закону («у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав»), станом на час розгляду справи відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню, як зазначено вище.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати з моменту прийняття: рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бродюк Ірини Юріївни від 05 лютого 2014 року № 10643161, свідоцтво про право власності від 05 лютого 2014 року № 17348272 та скасувати реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 285700280000.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін