Постанова № 39709259, 17.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року 810/3224/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000862200 від 19.05.2014.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі застосування штрафних санкцій. Вказує, що підставою для нарахування є акт перевірки № 190/10-13-22-01-121/31672940 від 30.04.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «ВКФ Мілана» за весь період діяльності.

Зазначає, що висновки акту перевірки вмотивовані тим, що позивачем було занижено податок на додану вартість у сумі 89 344,00 грн. за квітень 2011 року.

На думку позивача висновки акту перевірки на підставі якого були прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправними та такими, що винесенні з порушень чинного податкового законодавства.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Обґрунтування заперечень відповідач виклав у письмовій формі та вказав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідно до чинного законодавства, оскільки під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» було встановлено порушень чинного податкового законодавства України, а саме п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, п.п. 201.6, п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» є юридичною особою, що зареєстрована 21.09.2001 Києво - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Основним видом діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, виробництво інших будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво будівельних виробів із пластмаси, вантажний автомобільний траспорт.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 17.04.2014 за № 343, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78., п. 82.2 ст. 82 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Мілана» за весь період діяльності.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки від 30.04.2014 № 190/10-13-2201-121/31672940 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» з з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Мілана» за весь період діяльності.

Під час проведення перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

- п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, п.п. 201.6, п.п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сім 89 344,00 грн. за квітень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки, проведеної відповідачем, позивачу винесено податкове повідомлення - рішення, а саме № 0000862200 від 19.05.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі із застосуванням штрафних санкцій.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Мілана» було укладено правочин, а саме договір поставки № 1204/1 від 12.04.2011, предметом поставки якого було пластик білий та сірий, пластик паперово - шаруватий, поліетилен.

За наслідками проведених поставок, контрагентом були виписані відповідні податкові накладні та відповідно позивач провів розрахунок по поставленому товару.

На підставі виписаних податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит у розмірі 89 344,00 грн.

На підтвердження реальності вищевказаних правочинів позивачем було надано ряд первинної документації.

Так, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Статтею 201 ПК України визначено умови, порядок та вимоги до податкової накладної.

Так, п. 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач вважає, що позивачем було занижено суму податку на додану вартість що підлягає до сплати, оскільки договір, який укладено між позивачем та його контрагентом щодо надання в оренду обладнання має ознаки нікчемності, посилаючись на акт Бориспільської ОДПІ від 27.04.2013 № 30-22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, згідно з яким він не знаходиться за своєю юридичною адресою. Крім того, відповідач посилається на постанову про порушення кримінальної справи, однак жодних доказів на підтвердження своїх обґрунтувань суду не надав.

Також суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушень невідповідності податкових накладних з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підтвердження реальності укладеного правочину представником позивача було надано копію договору № 1204/1 від 12.04.2011, копії податкових накладних від 12.04.2011 № 22, від 26.04.2011 № 38, видаткових накладених від 12.04.2011 № 22, від 26.04.2011 № 38, копію платіжного доручення від 05.05.2011 № 1069, від 24.05.2011 № 1157, від 25.05.2011 № 1170, з яких вбачається, що позивачем було сплачено рахунок за послуги поставки за вищевказаним договором, копія оборотно - сальдової відомості за квітень - травень 2011 року, довіреності на отримання товару від контрагенту, відомості про транспортні засоби, що має у власності позивач та яким було здійснено поставку повару, копії товаро - транспортних накладних від 12.04.2011, 26.04.2011, копію договору № 31/2 оренди нежитлового приміщення у якому зберігається придбана продукція, копії видаткових накладних, з яких вбачається подальша реалізація придбаного товару позивачем, копії специфікацій та накладних на передачу готової продукції.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача про необґрунтованість договірних відносин між позивачем та його контрагентами, оскільки ним надано усі належні документально підтверджені докази.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними.

Крім того, укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та протиправним.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС № 0000862200 від 19.05.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбудпластмас» судовий збір в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.