Ухвала суду № 39708934, 09.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабенко С.Ш.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року справа №427/7715/13-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 19 лютого 2014 року у справі № 427/7715/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій щодо відмови в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.09.2013 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області, мотивуючи свої вимоги тим, що має малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку в управлінні та отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн. на дитину, тобто зазначений вид допомоги виплачувався їй у сумі меншій, ніж це передбачено законодавством України. Просила суд поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірними такі дії відповідача та зобов'язати відповідача здійснити нарахування їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік за період з 08.02.2011 року по день винесення постанови суду з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 19 лютого 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання дій Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області щодо відмови в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії за період з 08.02.2011 року по 16.03.2013 року залишено без розгляду, продовжено розгляд справи за позовними вимогами про визнання дій Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області щодо відмови в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії з 17.03.2013 року. Ухвала сторонами не оскаржена, набрала законної сили.

Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 19 лютого 2014 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано дії Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 17.03.2013 року по 16.10.2013 року з урахуванням виплачених сум та підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 13-15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та зазначив, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку та проведення доплат до виплачених розмірів.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, яка народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 9).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебувала на обліку у відповідача та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 97,50 грн. - у лютому 2011 року, у розмірі 130 грн. - з березня 2011 року, як застрахована особа (а.с. 14).

ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної допомоги, на що відповідачем було надано відповідь від 22.08.2013 року, в якій повідомлено позивача про те, що всі соціальні допомоги були їй призначені відповідно до чинного законодавства (а.с. 10-11, 12-13).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог відповідають нормам матеріального і процесуального права з наступних підстав.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом N 2811-XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону N 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону N 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», не встановлювався інший, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року було затверджено саме на виконання Закону № 2811 - ХІІ, тому застосовувати зазначену постанову КМУ до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному випадку поширюються норми спеціального Закону № 2240-ІІІ, а саме ст. 43, згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. За положеннями частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3.

Перевіряючи правову обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що доводи є безпідставними і ухвала суду про залишення частини позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду не була оскаржена позивачем, а тому інших підстав для оскарження постанови не вбачається. Апеляційні скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 19 лютого 2014 року у справі № 427/7715/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій щодо відмови в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Суддів: І.В. Юрко

А.А.Блохін