Постанова № 39707562, 08.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа № 909/234/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Кравчук Н. М.

Якімець Г.Г.

Розглянувши апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Тисмениця, Івано-Франківської області від 05.06.2014р. №1573/10/09-13-10/491

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014р.

у справі № 909/234/14

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, м.Тлумач, Івано-Франківська область

до відповідача: Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, м.Тисмениця, Івано-Франківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державного казначейства у Тисменицькому районі, м.Тисмениця, Івано-Франківська область

про стягнення збитків в розмірі 3281,10грн.,

за участю представників:

від позивача: Іванишин Р.І. - представник

від відповідача: Сумарук Ю.М. - представник

від третьої особи: не з'явився

20.06.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 року у склад колегії для розгляду справи №909/234/14 введено суддів Кравчук Н.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 20.06.2014р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.07.2014р.

В судове засідання 08.07.2014р. з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник третьої особи не забезпечив явку свого представника, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014р. у справі №909/234/14 (суддя Шіляк М.А.) позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі задоволено повністю та стягнено з Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції на користь позивача Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області 3281,10 грн. - збитків. Крім цього, з Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції стягнено 1827,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням, Тисменицька об'єднана Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, на думку скаржника судом першої інстанції не враховано, що позивачем не доведено наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Крім цього, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача судовий збір, так як відповідно до п.21 ст.5 Закону України «Про судовий збір», органи доходів і зборів, до яких відноситя відповідач, звільнені від сплати судового збору.

У письмовому відзиві від 02.07.2014р. №2332/06 на апеляційну скаргу (вх.№01-04/3755/14 від 07.07.2014р.) та в судовому засіданні представник Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області спростовував доводи скаржника та зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління ПФУ в Тлумацькому районі звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про стягнення збитків в сумі 3281,10 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що на підставі довідки про заробітну плату виданої Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі 07.03.2008 року за №2171/8/050, ОСОБА_6 здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2008 року та призначено новий розмір пенсії. В даній довідці в складі заробітної плати вказано надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 40 % (520,80 грн.). Для підтвердження достовірності відомостей, зазначених відповідачем у виданій довідці, на запит позивача управлінням ПФУ в Тисменицькому районі проведено перевірку бухгалтерських документів ДПІ в Тисменицькому районі про оплату праці. За результатами перевірки встановлено, що відповідачем невірно вказано розмір надбавки за вислугу років на державній службі, що вплинуло на розмір заробітної плати в цілому. Для усунення виявленої невідповідності відомостей відображених у виданій раніше довідці, відповідачем в замін попередньої довідки від 07.03.2008 року №2171/8/050 видано довідку від 04.11.2008 року в котрій надбавку за вислугу років на державній службі вказано в розмірі 20% (260,40 грн.). Управлінням ПФУ в Тлумацькому районі здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_6 на підставі виданої взамін довідки. В результаті цього перерахунку по пенсії виплаченій ОСОБА_6 виникла переплата за період з 01.02.2008 року по 30.11.2008 року в сумі 3281,10 грн. Так, як вини пенсіонера у виникненні переплати пенсії не має, відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі, внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 21.11.2008 року відповідачу направлено претензію №2532/06 про відшкодування понесених управлінням ПФУ в Тлумацькому районі збитків в сумі 3281,10 грн. У відповідь ДПІ в Тисменицькому районі відмовила в задоволенні претензії, що змусило позивача звернутися з адміністративним позовом до суду.

Однак, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2009р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011р., було скасовано, а провадження у справі закрито і роз'яснено позивачу його право на звернення з відповідним позовом до господарського суду, що і було зроблено позивачем 04.03.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, за даними трудової книжки ОСОБА_6 Присягу державного службовця він прийняв 22.02.1995 р. і працював на посадах державного службовця в органах державної податкової служби до 12.11.2004р. Отже, стаж державної служби за цей період становить 9 років 8 місяців 22 дні. ОСОБА_6 з 17.12.1992 р. по дату прийняття Присяги державного службовця 22.02.1995 р. працював на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби, стаж державної служби відповідно слід обчислювати з дати вступу ОСОБА_6 на роботу в державну податкову службу. Періоди роботи до 17.12.1992 р. не можуть зараховуватись в стаж державної служби, та як, посади на яких працював ОСОБА_6 до вступу на роботу в податкову службу не передбачені ні Законом України "Про державну службу", ні порядком обчислення стажу державної служби.

Зазначені обставини встановлені Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009р. якою скасовано постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.12.2007р. у справі №2а-24/07 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду у Тлумацькому районі. (а.с.52-53)

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 р. затверджено "Порядок обчислення стажу державної служби", яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. А саме, абзацом 3 пункту 2 даного Порядку № 283 зазначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецсслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Стаж державної служби ОСОБА_6 на час виходу на пенсію становив 11 років 10 місяців 27 днів, що відповідно до абзацу 5 ст. 33 "Про державну службу" дає право на надбавку за вислугу років державному службовцю в розмірі не більше 20% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг.

У заробіток при призначення та перерахунку пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" працівникам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, враховується надбавка за вислугу років, обчислена залежно від стажу державної служби, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 р. про затвердження "Порядку обчислення стажу державної служби". Винагорода за вислугу років передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 12.09.1997 р. "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовими особами органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання" при призначенні/перерахунку пенсії не враховується.

Таким чином, Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі видано довідку за №2171/8/050 від 07.03.2008р. з недостовірними відомостями про заробітну плату ОСОБА_6, що в результаті призвело до виникнення переплати пенсії на

3281,10грн., у зв'язку з чим Пенсійним фондом України понесені збитки в зазначеній сумі.

Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

В статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача підставні в частині стягнення 3281,10грн. збитків та задоволені правомірно.

Доводи скаржника про те, що вимоги позивача безпідставні, так як позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, а саме не доведено наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою, є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність шкоди підтверджується розпорядженнями про перерахунок пенсії ОСОБА_6 з більшого заробітку (а.с.18-20) а також розрахунком переплати пенсії (а.с.21). Протиправність дій відповідача підтверджується довідкою за №2171/8/050 від 07.03.2008р. в якій містяться недостовірні відомості про заробітну плату ОСОБА_6. Причинно-наслідкоий зв'язок також є доведеним, оскільки саме в результаті невірно зазначених відповідачем даних у довідці №2171/8/050 від 07.03.2008р. призвело до виникнення переплати пенсії.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст..43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача судовий збір, так як відповідно до п.21 ст.5 Закону України «Про судовий збір», органи доходів і зборів, до яких відносить відповідач, звільнені від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір", який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 р. (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плати та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2014 р. становить 1218,00 грн.

В спірному випадку позовні вимоги, заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі, яке відповідно до чинного законодавства (п. 18 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) звільнене від сплати судового збору, являються майнового характеру, отже сплаті підлягав судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п.21 ст.5 Закону України «Про судовий збір», органи доходів і зборів, до яких відносить відповідач, звільнені від сплати судового збору лише у справах, пов'язаних з питанням, що стосується повноважень цих органів.

Отже, в даному випадку, відповідач - Тисменицька об'єднана Державна податкова інспекція не звільнена від сплати судового збору, а тому, за правилами, встановленими ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір по справі стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України правомірно.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 року у справі №909/234/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Стягнути з Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (77400, Івано-Франківська область, м.Тисмениця, вул.Галицька,15, ідентифікаційний код 38686216) в доход Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, Код класифікації доходів бюджету 22030001) - 913,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Якімець Г.Г.

Повний текст постанови

виготовлено 11.07.2014р.