Рішення № 39704326, 10.07.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1614/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Середа Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоХрапка В. Д.суддівБондаренка С. І. , Дмитренка М. І. при секретарі Рибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2014 року по справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_7 до ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_6 про визнання житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями і земельною ділянкою спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями і земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2013 року позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» пред'явив позов до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником АКБ «ТАС - Комерц банк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу. Відповідно умов якого банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Також 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір фактору. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за договором № 2301/0708/88-1058 від 25.07.2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_6

25.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно умов якого банк надав відповідачу кошти в сумі 242 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах передбачених договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 були укладені договори іпотеки, відповідно яких відповідач передав банку в іпотеку наступне майно: домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на праві власності та земельну ділянку загальною площею 0.1000га, кадастровий номер 711040000090110033, що розташована по АДРЕСА_1, що належить також ОСОБА_6 на праві власності.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленого договором. Проте, ОСОБА_6 не виконав за вказаним договором належним чином взяті на себе зобов'язання, тому станом на 01 квітня 2013 року має заборгованість 613 680 грн. 67 коп. З таких підстав, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на праві власності на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2301/0708/88-1058 від 25.07.2008 року, яка складає 613 680 грн. 67 коп. шляхом проведення прилюдних торгів; виселити без наданні іншого житла ОСОБА_6 зі зняттям з реєстраційного обліку з житлового приміщення по АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

В грудні 2013 року ОСОБА_7 подала до суду позов до ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_6 про визнання права власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами і будівлями та земельною ділянкою, посилаючись на те, що в липні 2008 року ОСОБА_6 та ПАТ «Сведбанк» уклали кредитний договір, відповідно якого ОСОБА_6 отримав кошти в сумі 242 000 грн. Вказаний кредит ОСОБА_6 і вона сплачували до певного часу, поки не настав момент неплатоспроможності. Тому у серпні 2011 року ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за договором кредиту. При ознайомленні з матеріалами справи їй стало відомо, що існує договір поруки з її підписом, який вона не укладала і не підписувала, що підтверджується і висновком почеркознавчої експертизи № 1/1173 від 2012 року. А в грудні 2013 року вона дізналася, що ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1. З даним позовом позивачка не згідна, так як порушується і її право власності, так як після укладення шлюбу з 2002 року вона разом з ОСОБА_6 та їхньою малолітньою дочкою проживали в будинку матері чоловіка по АДРЕСА_1. 13 листопада 2008 року ОСОБА_9 подарувала їм будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за вказаною адресою, проте в договорі зазначено лише ОСОБА_6 Проте, вона вважає, що також являється співвласником даного будинку і просила суд визнати за нею право власності на ? частину будинку по АДРЕСА_1, враховуючи інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_10

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2014 року позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача, явка якого визнана судом обов'язковою.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_7 до ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_6 про визнання житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями і земельною ділянкою спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями і земельною ділянкою - задоволено у повному обсязі.

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та присадибну земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та на ? частину присадибної земельної ділянки , що розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 526 грн. 05 коп. - в порядку відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» в повному обсязі .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, внаслідок спільних трудових і грошових затрат, спірний будинок істотно збільшився у своїй вартості, а тому відповідно до вимог ст. 62 СК України повинен був визнаний об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 грудня 1999 року.

13 листопада 2007 року ОСОБА_6 отримав в дар жилий будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Частиною 1 ст. 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що майно, яке належало одному із подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотне збільшення вартості майна як об'єкта.

Як вбачається із витягу з оцінки ринкової вартості ? частини будинку, виконаної оцінювачем Колесник Р.С. при встановлені ринкової вартості будинку було використано порівняльний підхід.

ОСОБА_7 не було надано суду належних доказів того, що за рахунок її грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку. Також ОСОБА_7 не надала суду належних доказів, що за рахунок її коштів проводився саме капітальний ремонт будинку, а не поточний ремонт.

Таким чином, позивачем не доведено, що будинок істотно збільшився у своїй вартості саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості.

Спір між подружжям ОСОБА_7 і ОСОБА_6 відносно жилого будинку фактично відсутній. ОСОБА_6 визнав позовні вимоги без будь-якого спору.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням суду першої інстанції також залишено позовну заяву без розгляду.

Але суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України. Інші випадки закінчення розгляду справи ( зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Згідно ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Проте застосування зазначених норм процесуального права до пункту 3 частини 1 ст. 207 ЦПК України, якщо передбачено , що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, неможливо, оскільки визнати явку позивача в судове засідання можливо лише для дачі ним особистих пояснень, тобто, пояснень, що стосуються предмета та підстави позову.

Із матеріалів справи випливає, що позивач повідомлявся про розгляд справи і від нього неодноразово надходила заява про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин залишення заяви без розгляду в зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання є передчасною.

Тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування із направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 312, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ТОВ «Кредитні ініціативи» і ОСОБА_6 про визнання права власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами - відмовити.

Справу в частині позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки направити для розгляду до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :