Постанова № 39703407, 07.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року Справа №810/3746/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Тато" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом заступник прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області до ТОВ "Тато" про стягнення податкового боргу у розмірі 35250,41 грн.

Правовою підставою стягнення позивач вважає наявність у відповідача податкової заборгованості через несплату самостійно визначених зобов'язань з орендної плати за землю у розмірі 35250,41 грн. Сума орендної плати за землю була розрахована відповідачем у поданих деклараціях з плати за землю від 05.02.2014 р. №9004392103 та від 14.02.2014 р. №906816578.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. було відкрито провадження у адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання з'явився представник ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, що знаходяться в матеріалах справи, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності, до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ, суд здійснив розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та, дослідивши докази, якими підтверджено позов, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення, з таких підстав:

відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006 р. №1-357 та витягу з Державного реєстру правочинів, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ "Тато" є орендарем земельної ділянки загальною площею 1,4 га, розташованої в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:008:0555.

У лютому 2014 р., відповідачем були подані до податкового органу декларації з плати за землю №9004392103 від 05.02.2014 р. та №906816578 від 14.02.2014 р., в яких самостійно визначено зобов'язання по сплаті податку у розмірі 35250,41 грн., з урахуванням переплати у сумі 1962,62 грн.

На підставі того, що самостійно визначена відповідачем заборгованість у визначені законом строки сплачена не була, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне:

правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Конституції України, Земельного Кодексу України, Податкового Кодексу України та Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. №161-XIV.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ст. 5 Закону №161-XIV).

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону №161-XIV).

Статтею 21 Закону №161-XIV визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПКУ, плата за землю відноситься до загальнодержавних податків і зборів.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Нормами ст. 269 ПКУ передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Податковим Кодексом України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом "в" ст. 96 ЗКУ встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПКУ, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу передбачено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Згідно із пп. 95.1., 95.2. ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. В силу пп. 95.3, 95.4 ст. 95 ПКУ, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006 р. №1-357, відповідач є землекористувачем, на якого законодавством України покладено обов'язок по сплаті орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Умовами договору оренди земельної ділянки визначено ставку орендної плати у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік. Нормативно-грошова оцінка орендованої товариством земельної ділянки складає 992348,00 грн. Отже, річна сума орендної плати, яка підлягає сплаті відповідачем становить 49617,40 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи податкових декларацій з плати за землю, позивачем визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у розмірі 49617,40 грн., що відповідає умовам договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гореницькою сільрадою та ТОВ "Тато".

Судом встановлено, що відповідач згідно норм чинного законодавства самостійно розрахував у податкових деклараціях суму зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку та подав їх до податкового органу, але не сплатив у встановлений строк.

З огладу на викладене, у відповідача наявна заборгованость з плати за землю у розмірі 35250,41 грн., що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006 р. №1-357, розрахунком суми податкової заборгованості та копіями податкових декларацій від 05.02.2014 р. №9004392103 та від 14.02.2014 р. №906816578.

Як вбачається зі ст. 121 КУ, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 60 КАСУ передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На підставі того, що право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з ТОВ "Тато" не протирічить нормам чинного законодавства та, зважаючи на достатній та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що на час розгляду справи заборгованість з орендної плати за земельну ділянку у розмірі 35250,41 грн. в установленому законом порядку відповідачем не сплачена, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17-20, 51, 69, 70-72, 86, 94, 121, 158-164, 167, 254 КАСУ, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тато" (вул. Київська, 12, с.Стоянка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08114, код ЄДРПОУ 32446148) на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 35250 (тридцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.