Постанова № 39701495, 02.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/565/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі ВДВС) про визнання неправомірними дій начальника ВДВС при розгляді заяв про незаконні рішення державного виконавця, визнання неправомірними рішення державного виконавця Ковтун Л.Ю. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35122957 від 07 листопада 2012 року та постанови № В-12/204 від 07 грудня 2012 року про розшук і арешт майна боржника, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35122957 від 07 листопада 2012 року та постанову № В-12/204 від 07 грудня 2012 року про розшук майна боржника, відшкодування за рахунок держави завданого збитку у сумі 510,00 грн. повторної сплати штрафу, 51,00 грн. виконавчого збору та 35,00 грн. витрат виконавчого провадження, а також з вимогою відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 4000,00 грн..

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2014 року позовні вимоги про визнання неправомірними рішення державного виконавця Ковтун Л.Ю. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35122957 від 07 листопада 2012 року та постанови № В-12/204 від 07 грудня 2012 року про розшук і арешт майна боржника, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35122957 від 07 листопада 2012 року та постанову № В-12/204 від 07 грудня 2012 року про розшук майна боржника, відшкодування за рахунок держави завданий збиток у сумі 510,00 грн. повторної сплати штрафу, 51,00 грн. виконавчого збору та 35,00 грн. витрат виконавчого провадження та про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 4000,00 грн. - залишено без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року решта позовних вимог задоволена. Суд визнав дії ВДВС при розгляді заяви позивача від 25 червня 2013 року неправомірними.

Не погоджуючись з постановою суду, ВДВС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2012 року старший державний виконавець ВДВС Ковтун Л.Ю. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35122957.

25 червня 2013 року позивач в порядку визначеному ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" звернувся з письмовою заявою до ВДВС, в якій просив начальника ВДВС закрити виконавче провадження ВП № 35122957, скасувати постанову № В-12/204 від 07 грудня 2012 року про розшук та затримання автомобіля позивача та видати документ про закриття виконавчого провадження.

Листом від 05 липня 2013 року за № В-12/274/26122 відповідач надав відповідь, ОСОБА_1, в якій зазначив, що закінчити виконавче провадження ВП № 35122957 неможливо. Крім того, 05 липня 2013 року відповідач виніс постанову, в якій в задоволенні заяви позивача відмовив та визнав дії старшого державного виконавця ВДВС Ковтун Л.Ю. такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Вважаючи вказану відповідь ВДВС при розгляді заяви від 25 червня 2013 року такою, що порушує його законні права та інтереси ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно розглянув вищезазначену скаргу позивача від 25 червня 2013 року, оскільки позивач, як боржник, у відповідності до ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" позбавлений можливості оскаржувати дії старшого державного виконавця ВДВС Ковтун Л.Ю. до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а має право оскаржити таки дії лише у судовому порядку, і тому розгляд відповідачем вказаної заяви позивача не у встановленому порядку є підставою для задоволення позову ОСОБА_1.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої позові вимоги, зокрема, стосовно визнання неправомірними дії начальника ВДВС при розгляді заяв позивача про незаконні рішення державного виконавця, ОСОБА_1 посилався на те, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки начальник ВДВС не використав свої функції контролю за правильністю і законністю рішень державного виконавця. Також, позивачем зазначено, що начальником ВДВС порушено ч.8 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" відносно не дотримання 10-ти денного строку розгляду виконавчою службою його скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні, а також чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2013 року позивач звернувся з письмовою заявою (отримана ВДВС 25 червня 2013 року) до ВДВС в порядку визначеному ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", а якій фактично оскаржував дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження ВП № 35122957, винесенню постанови № В-12/204 від 07 грудня 2012 року про розшук та затримання автомобіля позивача.

Згідно до ч.8 ст.82 наведеного Закону скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

За наслідком розгляду скарги позивача відповідач 05 липня 2013 року виніс постанову (а.с.33), в якій зазначено, що дії старшого державного виконавця ВДВС Ковтун Л.Ю. відповідають вимогам діючого законодавства.

Отже, з наведеного вбачається, що начальником ВДВС під час розгляду скарги ОСОБА_1 не було допущено порушень десятиденного строку розгляду скарги позивача, тобто, під час розгляду позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції, останній повинен був дійти висновку, що обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги ОСОБА_1 не мали місце, законні права та інтереси позивача порушені не були, а тому в задоволенні позовних вимог належало відмовити. Натомість, судом першої інстанції досліджувались зовсім інші обставини (можливість подання скарги боржником до ВДВС), які не були зазначені позивачем, як такі, що порушують його права, а тому не мали бути покладені в основу оскаржуваної постанови Одеського окружного адміністративного суду.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, розглянувши справу та прийнявши рішення на підставі інших обставин ніж ті, які були викладені позивачем у позові. При цьому судом жодним чином не було обґрунтовано необхідність виходу за межі позовних вимог позивача та на захист яких прав та інтересів позивача це було зроблено.

Більш того, вийшовши за межі позовних вимог та задовольнивши позов з викладених у постанові мотивів, тобто з мотивів відсутності у ОСОБА_1 права на подання до керівництва ВДВС скарги на дії та рішення державного виконавця, суд першої інстанції фактично прийняв рішення не на користь позивача.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва