Ухвала суду № 39698939, 09.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3147/14 Головуючий у 1 інстанції: Салтан Л.Г.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 09» липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Відділ опіки та піклування районної адміністрації Хортицького району, Департамент житлового господарства і розділу житлової площі міської ради, сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ УМВС в Запорізькій області, про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, третя ОСОБА_3 особа: сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ УМВС в Запорізькій області, про виселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № ZPJ0G40000001332 та № ZPJ0G50000001332 від 05.11.2007 року в розмірі 328289,94 грн. звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу квартири за початковою ціною не нижчій за звичайну ринкову ціну на цей вид майна з укладанням від імені ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу, з правом отримання витягу з державного реєстру прав власності.

01.10.2010 року та 28.09.2011 року направляло на адресу відповідача вимоги щодо звільнення вказаної квартири протягом місяця з дня отримання вимоги, проте станом на 16.11.2011 року ОСОБА_3 вимоги не виконала.

Підчас розгляду справи уточнювало позовні вимоги та зазначило в якості відповідачів по справі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ УМВС в Запорізькій області, та в якості третіх осіб Відділ опіки та піклування районної адміністрації Хортицького району, Департамент житлового господарства і розділу житлової площі міської ради.

На підставі ст. 109 Житлового кодексу України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», остаточно просило виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ УМВС в Запорізькій області зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2013 року, позов задоволено

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 квітня 2014 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задоволено частково, Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ УМВС в Запорізькій області про зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку залишено без розгляду.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що на час ухвалення оскаржуваного рішення ним були виконані всі вимоги, передбачені ст. 109 Житлового кодексу України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» для примусового виселення, та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. На рахунок погашення боргу ОСОБА_3 за договором кредитними договорами від 05 листопада 2007 року № ZPJ0G40000001332 та №ZPJ0G50000001332 у розмірі 328 289 грн. 94 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права на продаж спірної квартири (а.с. 12).

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

У частинах 2 і 3 ст. 40 Закону встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено у ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.

У п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення у разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК Української РСР, ст. ст. 39,40 Закону виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться у порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктами 61, 62, 92,99,117 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» затверджено, що належним повідомленням є повідомлення про вручення рекомендованого поштового листа з описом вкладення.

27 вересня та 01 жовтня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направляло ОСОБА_3 повідомлення про звільнення квартири протягом тридцятиденного строку добровільно та вказувало, що у разі не звільнення житлового приміщення банк буде вимушений звернутися до суду, проте вказані повідомлення не вручені відповідачці, конверти повернулися на адресу банку з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 10, 11). Суд правильно визнав, що телеграми теж не підтверджують належне повідомлення, оскільки вони направлені після скасування судових рішень в касаційному порядку і не вручені відповідачці.

Доводи апеляційної скарги щодо взаємовідносин банку і Укрпошти за договором доставки поштових відправлень не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на права та обов'язки банку та іпотекодавця.

Акт, на який посилається банк в апеляційній скарзі, відповідно до ст.59 ЦПК України не може бути прийнятий в якості доказу, повноваження осіб, які склали та підписали акт, на вчинення зазначених в акті дій не підтверджені відповідними документами (а.с.227).

Необхідність направлення письмової вимоги мешканцям для їх виселення у даній справі встановлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 квітня 2014 року, що в силу ч.4 ст.338 ЦПК України є обов'язковим для суду( а.с.176-178).

Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) суд дійшов правильного висновку про те, що банк не довів порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями (ст. 3 ЦПК України) й відповідно до цього відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку в частині виселення відповідачів із спірної квартири.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: