Ухвала суду № 39698780, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/46042/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Гончарук І.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Геранін О.М.,

від відповідача - Манікало І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013

у справі № 2а-6346/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 №0000983600.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.05.2011, складено акт від 04.08.2011 № 855/36/14307653, в якому зафіксовано порушення вимог: п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.6.1 та 5.6.2 п.5.6 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп. 11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки, відповідачем 17.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000983600, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 114 005 538,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, судами встановлено, що ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод Океан» входить до переліку підприємств суднобудування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1256 "Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості".

Також, наведене підтверджується тим, що згідно зі ст. 4.2 статуту позивача, зареєстрованого Виконкомом Миколаївської міської ради 25.03.2011, предметом діяльності Товариства є: будівництво нових пасажирських, вантажних, річкових, морських, океанських та інших типів суден, як загального так і спеціального призначення, будівництво військових кораблів; виробництво різної продукції суднобудування, ремонт, обслуговування та переобладнання будь-яких видів суден та військових кораблів; довідкою серії АА №483545 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у якій основним видом діяльності ПАТ «МСЗ «Океан» зазначено КВЕД 35.11.0 «Будування та ремонт суден». Крім того, підприємство фактично здійснює суднобудівну та судноремонтну діяльність, що підтверджується відповідними первинними документами (актами прийому-передачі, вантажними митними деклараціями з відмітками митного органу, сертифікаційними свідоцтвами на збудовані судна ), а також фактом існування збудованих суден, які є незаперечними, зважаючи на фізичні характеристики такого роду продукції.

Як було вірно встановлено судами, відповідачем було збільшено валові доходи позивача тільки за рахунок зміни курсових різниць. За рахунок такого штучного перерахунку відповідач безпідставно збільшив суми валового доходу позивача, та, як наслідок цього, було зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток та, за окремі періоди, виникло податкове зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновки відповідача не відповідають нормам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме пп.7.3.1 п.7.3.ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Згідно наказу генерального директора позивача №725/0 від 29.12.2000 "Про облікову політику підприємства", зі змінами та доповненням, внесеними наказом генерального директора №205/0 від 06.02.2009 про "Перехід на новий порядок ведення податкового обліку ведення валових витрат, пов'язаних з виконанням суднобудівних замовлень", позивач веде облік валових доходів відповідно до пп.11.3.7.п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94 ВР, згідно якого суми авансових платежів та попередньої оплати отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників морських, річкових суден включаються до складу валових доходів таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських, річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Тобто, отримані авансові платежі, підприємством включаються до складу валових доходів за датою підписання акта про передачу суден замовнику.

У зв'язку з отриманням авансових платежів в іноземній валюті, позивач перед використанням авансів повинен встановити балансову вартість цих авансів в національної валюті України і тільки після цього використовувати грошові кошти на придбання матеріалів та оплату робіт та послуг.

При визначенні вартості авансів в іноземній валюті позивач керувався нормою Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, де зазначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту".

Відповідач дійшов помилкового висновку, що позивачем невірно визначено балансову вартість авансів, які були отримані в іноземній валюті та необхідно було (на думку відповідача) визначати вартість авансів у національної валюті під час віднесення сум авансів до складу валових доходів за курсом НБУ на дату віднесення цих сум до складу валових витрат.

Як було вірно встановлено судами, позивачем не було допущено порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 та пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», оскільки авансові платежі у сумі 29099317,86 грн. (без ПДВ), отримані за суднобудівними контрактами, правомірно не були включені до складу валових доходів у 1 кварталі 2011 року згідно з пп.11.3.7. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Також, не було допущено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.6.1 та 5.6.2 п.5.6 ст.5 та пп. 11.2.1. п.11.2 ст.11 вказаного Закону, оскільки витрати на придбання товарів (робіт, послуг), за контрактами по суднобудуванню у сумі 6916561,00 грн., витрати на оплату праці за контрактами по суднобудуванню у сумі 7047536,00 грн., витрати на соціальне страхування за контрактами по суднобудуванню на суму 2687123,02 грн., правомірно не включалися до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року на підставі пп.11.3.7 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 17.08.2011 №0000983600

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль