Ухвала суду № 39698779, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/19520/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Гончарук І.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Устюгов А.Ю.,

від відповідача - Тюшкевич С.І.,

треті особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмет"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 826/16197/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмет"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промметалресурс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпласт-КР"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 №0001052240 та №0001062240.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Алюмет» з питань взаємовідносин з ТОВ «Промметалресурс» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 та з 01.06.2012 по 30.06.2012, та з ТОВ «Поліпласт-КР» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012, складено акт № 168/22-409/36866469 від 25.06.2013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 2 362 786,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 2 250 274,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 10.07.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001052240, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 362 786,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 181 393,00 грн.; № 0001062240, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 250 274,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 125 137,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Промметалресурс» та ТОВ «Поліпласт-КР» за правочинами, які укладено без мети настання реальних наслідків (безтоварними правочинами).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем на підтвердження настання реальних наслідків укладених договорів не надано до суду копії товарно-транспортних накладних, які б свідчили про фактичне переміщення та передачу товару від продавця до покупця.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Промметалресурс» та ТОВ «Поліпласт-КР» згідно договорів купівлі-продажу та поставки товарів, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: договори, специфікації до договорів, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату.

Разом з тим, колегією суддів слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Також, судам слід врахувати, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмет" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль