Ухвала суду № 39698711, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Київ К/9991/12837/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2270/12632/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізяславський хлібозавод»

до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ізяславський хлібозавод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Ізяславський хлібозавод») звернулось до суду з позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, Ізяславська МДПІ Хмельницької області) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань ПАТ «Ізяславський хлібозавод», за результатами якої складено акт №371/15-00380497 від 26.09.2011.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 2 ст. 203 Податкового кодексу України позивачем порушено граничні терміни сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 238540,20 грн., у зв'язку з чим нараховано штрафні санкції в розмірі 23854,02 грн.

01.09.2011 позивачем подано відповідачу пояснення №290 від 30.08.2011 стосовно ситуації що склалась щодо сплати податку на додану вартість.

Також позивачем подано скаргу №306 від 30.09.2011 на акт перевірки, адресовану начальнику Хмельницької ОДПІ. Листом Хмельницької ОДПІ №18120/10/25-034 від 10.10.2011 скаргу позивача залишено без вирішення по суті.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000191502 від 10.10.2011, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 23854,02 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був сплатити суму податкових зобов'язань по поданій податковій декларації, протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку її подачі, тобто до 30.08.2011. Натомість, сплату проведено 31.08.2011, тобто із порушенням граничного терміну сплати на 1 день, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України. Також суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що прострочення сталось внаслідок помилки, а саме невірного перерахування коштів в рахунок сплати іншого податку, оскільки ця помилка сталась з вини позивача та призвела до невиконання бюджетних надходжень з іншого виду податку.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Позивачем було надано платіжне доручення №360 від 29.08.2011 про сплату 239465 грн. При цьому призначення платежу зазначено сплата податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Виявивши те, що у платіжному доручені №360 від 29.08.2011 невірно зазначено рахунок на який перераховано грошові кошти, позивач 30.08.2011 звернувся до відповідача з листом №298 від 29.08.2011, в якому зазначив про виявлену помилку та просив перерахувати вказані кошти на рахунок ПДВ №31113029700204.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Як встановлено з матеріалів справи та наявних доказів, позивач внаслідок помилкового зазначення невірного номеру рахунку спрямував кошти, визначені ним як сплату податку на додану вартість, на рахунок де акумулюються кошти по сплаті екологічного податку.

Зазначені обставини дають підставу для висновків про те, що в даному випадку має місце помилкова сплата грошових зобов'язань.

Так, відповідно до пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Як видно з матеріалів справи, позивач не являється платником екологічного податку.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (43.2 ст. 43 ПК України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст. 43 ПК України.).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виявивши вказану помилку позивач 30.08.2011 звернувся до органу державної податкової служби з проханням провести переведення вказаних коштів на рахунок акумулювання коштів по податку на додану вартість.

З урахуванням вказаної заяви позивача, за наявності у останнього грошового зобов'язання по податку на додану вартість в тій сумі, яка була помилково перерахована на рахунок акумулювання іншого податку, відповідач повинен вважати заходи вчинення такого перерахування, сплатою податкового зобов'язання.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що позивачем виконано податковий обов'язок 29.08.2011, оскільки перераховано кошти із зазначенням їх цільового призначення - сплата податку на додану вартість. Про намір позивача сплатити вказаний податок свідчить також і відповідний розмір коштів, які вже до цього були задекларовані позивачем як сума податку що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 38.1 п. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У свою чергу, ст. ст. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, встановлена фінансова відповідальність, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №360 від 29.08.2011 підтверджено факт сплати 29.08.2011 податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 239465 грн., отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров