Ухвала суду № 39698700, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/23911/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу Ф-14 від 30 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із позовом, у якому просив скасувати вимогу Управління від 30 січня 2013 року № Ф-14 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 4 572,42 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, позов задоволено. Скасовано вимогу Управління про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску № Ф-14 від 30 січня 2013 року.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

30 січня 2013 року Управлінням винесено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572, 42 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "а" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Суди попередніх інстанцій скасовуючи вимогу Управління дійшли вірного висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Наведене відповідає рішенню Верховного Суду України прийнятому у справі № 21-74а14, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець