Ухвала суду № 39698699, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/2672/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Логвиненка А.О., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» про скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2012 року ОСОБА_4 пред'явила позов до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - Київське БТІ), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (далі - ТОВ «Автомобільна група «Богдан») про скасування реєстрації права власності на нежитлову споруду (павільйон) по АДРЕСА_2 у державному реєстрі права власності на нерухоме майно та інших речових прав, визнання недійсним реєстраційного посвідчення Київського БТІ № 009412 від 15 серпня 2008 року, яким було зареєстровано право власності за ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на нежитлову споруду по АДРЕСА_2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 06 грудня 2006 року Господарським судом м. Києва у справі № 30/519 за позовом ТОВ «Автомобільна група «Богдан» до Спільного україно-австрійського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфакел» та Київського БТІ про визнання права власності, позов задоволено частково, визнано за ТОВ «Автомобільна група «Богдан» (м. Київ, вул. Електриків, 29 А, код ЄДРПОУ 32347815) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 44,9 кв.м. по АДРЕСА_2. Зазначене рішення набрало законної сили 27 грудня 2006 року.

15 серпня 2008 року Київським БТІ було видано реєстраційне посвідчення № 009412, яким посвідчено, що нежитлова будівля загальною площею - 44,9 кв.м. по АДРЕСА_2 зареєстрована за ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на праві власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 06 грудня 2006 року та внесена в реєстрову книгу № 41П-10 за реєстровим

№ 3755-П.

24 грудня 2009 року Київською міською радою було прийнято рішення № 956/3025 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки ТОВ «Автомобільна група «Богдан» для обслуговування павільйону на АДРЕСА_2», відповідно до пункту 5 якого, було вирішено продати ТОВ «Автомобільна група «Богдан» земельну ділянку площею 0,0083 га для обслуговування павільйону на АДРЕСА_2.

ОСОБА_4, яка є власником квартири АДРЕСА_1

у м. Києві, вважаючи, що Київським БТІ було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду, що в свою чергу стало підставою для прийняття Київською міською радою рішення про продаж ТОВ «Автомобільна група «Богдан» земельної ділянки для обслуговування будівлі по АДРЕСА_2, без проведення земельних торгів, чим позбавлено її права брати участь у земельних торгах і придбати вказану земельну ділянку, звернулась із даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, пославшись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зазначив, що рішення суду, що набрало законної сили, стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, рішення про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, є підставою для реєстрації права власності за особою, право власності якої на нерухоме майно встановлено таким рішенням.

Оскільки рішенням Господарського суду м.Києва від 06 грудня 2006 року у справі № 30/519, яке набрало законної сили, за ТОВ «Автомобільна група «Богдан» було визнано право власності саме на нежитлову будівлю загальною площею 44,9 кв.м. по АДРЕСА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем було правомірно проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на нежитлову будівлю загальною площею 44,9 кв.м. по АДРЕСА_2 на підставі зазначеного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 8 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 18 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Відповідно до статті 19 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Додатком №1 до зазначеного Тимчасового положення є Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 10 цього додатка правовстановлюючими документами на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З наведеного слідує, що рішення суду, що набрало законної сили стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, зокрема, рішення про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, є підставою для реєстрації права власності за особою, право власності якої на нерухоме майно встановлено таким рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, в абзаці 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м.Києва від 06 грудня 2006 року у справі № 30/519 визнано за ТОВ «Автомобільна група «Богдан» право власності на нежитлову будівлю загальною площею 44,9 кв.м. по АДРЕСА_2. Вказане рішення набрало законної сили 27 грудня 2006 року.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку, що відповідачем було правомірно проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на нежитлову будівлю загальною площею 44,9 кв.м. по АДРЕСА_2 на підставі рішення Господарського суду м.Києва від 06 грудня 2006 року, а тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: